Учасниками дослідження були переважно військові віком близько 35 років, які зазнали вибухових травм і втратили кінцівки. Їхній стан оцінювали протягом року після ампутації.
За цей час також більш ніж удвічі знизилися показники тривожності, поступово зменшувалися симптоми депресії, а якість життя покращилася з 57,8 до 77,2 бала за стобальною шкалою.
Дослідники також виявили зв’язок між психологічним станом і постампутаційним болем.
Вищий рівень депресії та гірша якість життя невдовзі після травми були пов’язані з більшою ймовірністю тривалого фантомного болю. Водночас сильніший біль у куксі на початку дослідження підвищував імовірність розвитку депресії з часом.
Фантомний біль — це біль, який людина відчуває так, ніби він походить від уже відсутньої кінцівки. Залишковий біль виникає в частині кінцівки, що залишилася після ампутації. Він може ускладнювати користування протезом і обмежувати рухливість.
Протягом дослідження учасники отримували медичну допомогу в одній із великих медичних систем на заході України. Вона включала фізичну реабілітацію, психологічну терапію та медикаментозне лікування. Деяким пацієнтам також проводили процедури, спрямовані на нерви, або хірургічні втручання.
Старший автор дослідження, професор анестезіології та фахівець із медицини болю Стівен Коен зазначив, що людей із тривалим постампутаційним болем потрібно регулярно обстежувати на наявність психологічного дистресу.
За його словами, результати загалом обнадійливі, однак посилення болю, особливо в залишковій кінцівці, може сприяти розвитку депресії та формувати замкнене коло.
Автори наголошують, що дослідження охоплювало переважно військових, які до служби загалом були здоровими. Надалі науковці планують вивчати взаємозв’язок болю та психологічного стану в інших групах людей із травмами, а також перевірити, чи можуть додаткові методи лікування психологічного дистресу покращити результати знеболення.
