Дослідники проаналізували 242 записи пацієнтів у чотирьох закладах охорони здоров’я Одеської та Чернівецької областей. Дані збирали протягом місяця у 10 раундах — двічі на тиждень.
Майже 60% пацієнтів мали неврологічний профіль. Серед факторів, які ускладнюють відновлення таких людей, дослідники називають когнітивні порушення, слабкість та втому.
Одним із ключових показників дослідження була активна мобілізація — відновлення рухливості пацієнта через практикування сидіння на краю ліжка, стояння та ходьби.
За словами ерготерапевтки та дослідниці проєкту Олександри Нацюк, рання мобілізація важлива для швидшого повернення людини до самостійного життя.
«Адже вже за один день у реанімації людина втрачає до 2% м'язової маси, а за два тижні — до 30%. Це тягне за собою довше відновлення, довше перебування в стаціонарі та складніше повернення до повсякденної діяльності», — пояснює вона.
Чому пацієнтів не мобілізують
Під час дослідження також проаналізували причини, через які пацієнти у відділеннях інтенсивної терапії залишаються нерухомими.
Приблизно у половині випадків мобілізацію обмежували фізичні фактори — зокрема лихоманка, седація, гемодинамічна нестабільність або психомоторне збудження.
Ще у 22% випадків причиною було медичне рішення лікаря, який не дозволяв проводити мобілізацію. «Саме на другий показник ми можемо вплинути: проаналізувати, чому проведення мобілізації було заборонено, і працювати з цим», — зазначає Нацюк.
Автори дослідження наголошують, що безпека мобілізації пацієнта у критичному стані має бути відповідальністю всієї мультидисциплінарної команди.
Серед необхідних змін вони називають залучення більшої кількості лікарів до реабілітаційних команд, збільшення кількості медсестер у відділеннях інтенсивної терапії та запровадження єдиного протоколу ранньої активної мобілізації та відлучення від штучної вентиляції легень. За інформацією організаторів, робота над таким документом в Україні вже триває.
