Що таке ботокс
Усім відомий «Ботокс» — це торгова марка компанії Allergan, а не назва процедури чи самої речовини, пояснює дерматологиня та косметологиня Алла Букіна: «Це схоже на те, як слово «памперс» (від назви популярного бренду “Pampers”) часто вживають замість загального слова «підгузок». Тобто бренд став настільки впізнаваним, що фактично замінив загальну назву».
Коректна назва процедури — «ін’єкції ботулінічного токсину» або «ботулінотерапія». Це ін’єкційна процедура, яка тимчасово розслабляє м’язи. Основою препарату є очищений білок із бактерії Clostridium botulinum.
«Коли його вводять у м’яз, він блокує передачу нервового сигналу “скорочуйся”, і м’яз просто перестає працювати на кілька місяців, оскільки більше не отримує сигналу до скорочення», — каже Букіна.
Ефект після ін’єкції розвивається поступово — зазвичай упродовж 2–10 днів і досягає максимуму приблизно через 10-14 днів. Зазвичай дія препарату триває від 3 до 6 місяців, після чого поступово слабшає. За потреби процедуру можна повторити.
Препарат зазвичай діє локально — саме в зоні, куди його ввели. Але надмірні дози або індивідуальні особливості організму можуть спричинити вплив і на сусідні ділянки.
«Наприклад, препарат ввели в ділянку чола, а з’явився біль у голові чи шиї або опустилися повіки. Токсин може поширюватися на сусідні м’язи або навіть до віддалених ділянок, викликаючи небажані ефекти», — пояснює дерматологиня.
Де застосовують препарат
Ботулотоксин застосовують у медицині для лікування багатьох захворювань, не лише в косметології, де він широко відомий як засіб для корекції мімічних зморшок, розповідає неврологиня Анастасія Гончар.
Зокрема, ботулотоксин активно використовують у неврології: «Для лікування рухових розладів, таких як дистонія — мимовільні скорочення м’язів, а також спастичності — підвищеного м’язового тонусу, що часто виникає після інсульту».
Також ботулотоксин використовують для лікування хронічного болю, зокрема при хронічній мігрені та інших больових синдромах.
Препарат ефективний і при блефароспазмі — мимовільному, надмірному морганні очима. Його застосовують також при надмірному потовиділенні (гіпергідрозі), зокрема в пахвових ділянках. В урології ботулотоксин використовують для лікування гіперактивного сечового міхура.
У дерматології ботулінотерапію можуть застосовувати як допоміжний метод лікування та профілактики деяких захворювань, зокрема розацеа, себорейного дерматиту, гіперсебореї та гіпергідрозу, додає Алла Букіна. За її словами, процедуру можуть призначати для швидшого досягнення ремісії або продовження її тривалості.
Кому можна, а кому не бажано робити ботулінотерапію
В естетичній медицині ботулінотерапія підходить усім, хто не має протипоказань і має показання, пояснює Алла Букіна.
Основне завдання процедури — профілактика появи зморшок і заломів, тобто статичних зморшок, які не зникають навіть тоді, коли ми не виражаємо емоцій: «Тут варто орієнтуватися на суб’єктивні відчуття пацієнта: “мені комфортно зі зморшками” або “мені вже не подобається ця зморшка, і я готовий/готова до ін’єкційної процедури”. Проте коли пацієнти записуються на ботулінотерапію, але вже мають стійкі заломи — зморшки, які не розгладжуються у стані спокою, — я змушена пропонувати альтернативні методи, адже ботулінотерапія з цим не впорається».
Протипоказання до ботулінотерапії
Процедуру не рекомендують або відкладають, коли є:
- вагітність і період грудного вигодовування;
- міастенічні та міастеноподібні синдроми (група неврологічних розладів, що характеризуються патологічною м'язовою слабкістю та швидкою втомлюваністю скелетних м'язів через порушення передачі нервового імпульсу, — LB.ua);
- підвищена температура тіла;
- соматичні захворювання у стадії загострення (період, коли хронічна хвороба тіла (внутрішніх органів, систем) активізується, викликаючи яскраво виражені, гострі симптоми та погіршення загального стану, — LB.ua);
- психічні розлади та психічні захворювання;
- місцевий запальний процес у зоні введення препарату (місцева захисна реакція тканин у відповідь на травмування шкіри голкою та дію самого препарату. Вона проявляється почервонінням, припухлістю, болем, підвищенням температури та відчуттям дискомфорту, — LB.ua);
- Загострення герпесу (реактивація вірусу в організмі, що проявляється свербежем, печінням та висипанням пухирців із рідиною, — LB.ua).
- гострі (розвиваються раптово після контакту з подразником, тривають від кількох днів до кількох тижнів. Наприклад, герпес, акне, алергічні висипання, відкриті рани, — LB.ua) та хронічні захворювання шкіри (це тривалі стани, наприклад, псоріаз, атопічний дерматит, акне, — LB.ua);
- злоякісні новоутворення шкіри;
- вік до 18 років — якщо йдеться про косметичне застосування.
У деяких медичних випадках ботулінотерапію можуть призначати дітям і до 18 років — наприклад, у неврології для лікування окремих станів, але виключно за медичними показаннями та під наглядом лікаря.
Що може підвищувати ризик ускладнень
За словами Алли Букіної, існує низка захворювань, станів і медикаментів, які можуть значно підвищувати ризик ускладнень після введення ботулотоксину.
Захворювання та стани з високим ризиком:
- Нервово-м’язові розлади. Пацієнти з міастенією та міастеноподібними синдромами (групою хронічних захворювань, при яких порушується зв'язок між нервами та м'язами і, як наслідок, м'язи людини стають патологічно слабкими та швидко втомлюються навіть після мінімального навантаження, — LB.ua), мають підвищений ризик двоїння в очах (диплопії), опущення повік (птозу), порушень голосу (дисфонії), мовлення (дизартрії), тяжкого порушення ковтання (дисфагії) та дихальної недостатності після процедури. Такі стани вважаються протипоказаннями до застосування ботулотоксину.
- Також обережності потребують пацієнти з некомпенсованими ендокринними (хвороби залоз внутрішньої секреції (гормональні порушення), при яких рівень гормонів не вдається повернути до норми за допомогою лікування, — LB.ua), аутоімунними (стани, при яких імунна система втрачає здатність відрізняти власні клітини від чужорідних і починає атакувати здорові тканини та органи власного організму, — LB.ua) та шкірними захворюваннями, психічними розладами, а також люди, які раніше мали порушення ковтання або дихання.
Крім того, одночасне введення різних препаратів ботулотоксину або їхнє застосування з невеликим інтервалом у кілька місяців може спричинити надмірну нервово-м’язову слабкість або вироблення антитіл організмом, тобто може розвинутися нечутливість до препарату.
Що варто зробити до процедури
Рутинні лабораторні аналізи перед ботулінотерапією зазвичай не потрібні. Але важливими є ретельна клінічна оцінка та належна підготовка людини, каже Анастасія Гончар. Перед процедурою лікар збирає анамнез, обговорює з людиною характер проблеми, очікуваний результат і можливі ускладнення, отримує інформовану згоду на проведення процедури.
«Для косметичних процедур нормою є фотофіксація обличчя — у стані спокою та під час активної міміки. Це допомагає оцінити вихідний стан і відстежити результат після процедури. Спеціальні обстеження або аналізи призначають лише за показаннями. Наприклад, аналіз сечі може бути необхідним при урологічних показаннях», — додає Алла Букіна.
Чи відрізняється «лікувальний» ботокс від «естетичного»
Принципово – ні. Йдеться про один і той самий препарат. Різниця – насамперед у дозуванні, показаннях і зонах введення.В Україні офіційно зареєстровані препарати ботулотоксину типу А для медичного та/або естетичного застосування:
- Botox (тип A, США),
- Dysport (тип A, Франція),
- Xeomin (тип A, Німеччина),
- Neuronox (тип A, Південна Корея),
- Nabota (тип A, Південна Корея).
Дозування препарату вимірюють в одиницях (Од.). У лікувальних цілях воно може варіюватися в середньому від 50 до 500 Од. за одну процедуру, залежно від показань і площі введення. В естетичній медицині дози, як правило, менші — орієнтовно від 1 до 50–100 Од.
За словами Алли Букіної, в естетичній медицині ботулотоксин переважно вводять у поверхневі мімічні м’язи та на менші ділянки тіла, ніж у терапевтичній практиці, де часто потрібне введення у глибші м’язи та більші зони.
Хто в Україні має право виконувати ін’єкції ботулотоксину
«МОЗ говорить однозначно, що процедури з використанням філерів і ботулотоксину може здійснювати лише лікар-хірург-дерматолог. Відповідно, заклад повинен мати ліцензію на медичну практику за спеціальністю “Хірургічна дерматологія”.
Якщо розібратися детальніше, то лікар-дерматовенеролог або дерматолог може проводити ін’єкційні процедури за медпоказами — у межах своєї спеціальності. Для косметологічних ін’єкцій формально необхідний сертифікат хірурга-дерматолога. В Україні, звісно, є проблема з якістю навчання за такими спеціалізаціями та їхньою вартістю. Але це вже інша дискусія», — говорить Букіна.
Чи обов’язково це має бути лікар? Так. Саме від кваліфікації виконавця залежить безпека пацієнта.
Чи може робити ботокс косметолог без медичної освіти або медсестра? За словами обох лікарок — ні. «Спеціальності “косметологія” у номенклатурі лікарських спеціальностей не існує. Тобто “косметолог” без лікарського диплома — юридично незаконний виконавець ін’єкцій», — каже Букіна.
Анастасія Гончар наголошує, що коротких курсів недостатньо для безпечного виконання таких процедур: «Це небезпечно, тому що потрібно досконало володіти анатомією та техніками ін’єкцій. Навіть лікарі їздять за кордон на так звані кадавер-курси (практичне медичне навчання з дисекції (пошарового розтину), де лікарі, хірурги та косметологи вивчають анатомію на біоматеріалі, — LB.ua)».
Як зрозуміти, що вам пропонують сертифікований препарат
Універсального способу перевірки безпосередньо під час процедури немає, пояснює Алла Букіна. Водночас слід звернути увагу на кілька важливих ознак:
- Заклад повинен мати державну ліцензію МОЗ України на медичну практику.
- У вас є право попросити у лікаря документи на препарат — зокрема сертифікат якості або висновок на конкретну партію, яка офіційно ввезена в Україну. На оригінальному пакуванні мають бути:
- наклейка або маркування українською мовою;
- інформація про імпортера;
- номер серії та термін придатності;
- інструкція українською мовою.
- Для деяких препаратів, зокрема Botox, Dysport та Xeomin, додатковою ознакою оригінальності може бути голографічний захисний стікер.
Насторожити мають підозріло низька ціна або надто вигідні акційні пропозиції. Оригінальні препарати ботулотоксину мають певну мінімальну собівартість через логістику, дотримання холодового ланцюга та митне оформлення.
Наприклад, Botox, 100 ОД — 5 000 – 6 300 грн;
Dysport, 300 ОД — 5 400 – 6 000 грн;
Dysport, 500 ОД — 8 300 – 8 900 грн;
Xeomin, 100 ОД — 4 600 – 5 900 грн;
Neuronox, 100 ОД — 2 500 – 3 800 грн;
Nabota, 100 ОД — 2 000 – 4 230 грн. (Інформація з відкритих джерел, — LB.ua).
Тому надмірно низька вартість може свідчити про сумнівне походження препарату, пояснює Букіна.
Що таке ятрогенний ботулізм
Це отруєння ботулотоксином, яке виникає внаслідок медичної або косметологічної процедури. Тобто токсин потрапляє в організм не з їжею, як при харчовому ботулізмі, а через ін’єкцію.
Але механізм його дії в обох випадках однаковий: він порушує передачу нервового імпульсу до м’язів. Відрізняються лише шлях потрапляння токсину в організм і масштаб ураження.
На практиці більшість так званих «ятрогенних» випадків — це не справжній системний ботулізм, а локальне надмірне поширення токсину за межі цільового м’яза. У таких випадках можуть виникати опущення повіки, порушення ковтання, слабкість сусідніх м’язів або інші локальні ускладнення після неправильно виконаної ін’єкції.
Симптоми ятрогенного ботулізму найчастіше з’являються через 2–6 днів після ін’єкції, однак інколи можуть виникнути вже через кілька годин або, навпаки, через 30 днів і більше. На відміну від харчового ботулізму, коли симптоми розвиваються після вживання зараженої їжі, ятрогенний ботулізм виникає безпосередньо після медичної або косметологічної процедури.
За словами Букіної, є кілька ключових факторів ризику:
1. Несертифікований або фальсифікований препарат. Контрафактні препарати можуть містити неконтрольовану концентрацію токсину або навіть технічний, а не фармацевтичний ботулотоксин. Саме з нелегальними препаратами найчастіше пов’язані спалахи ятрогенного ботулізму у світі.
2. Передозування. Навіть оригінальний препарат у надмірній дозі може спричинити системне поширення токсину. Особливо ризикованими є ін’єкції в ділянках із тонкими м’язами або поблизу ковтальної мускулатури — наприклад, у зоні шиї чи платизми.
3. Недостатня кваліфікація спеціаліста. Некваліфікований виконавець частіше припускається помилок у дозуванні, техніці введення та не здатний вчасно розпізнати ранні ознаки ускладнень.
До якого фахівця звертатися, якщо після ботоксу щось пішло не так
«Насамперед варто звернутися до лікаря, який проводив процедуру. Якщо йдеться про локальні ускладнення, вам нададуть рекомендації щодо подальших дій. Якщо виникають системні симптоми, найскладніше — пов’язати погіршення самопочуття з ботулінотерапією, яка була, наприклад, три дні тому. Тому пацієнти можуть звертатися до невролога, сімейного лікаря або викликати швидку», — каже Алла Букіна.
За словами лікарки Анастасії Гончар, діагноз ятрогенного ботулізму встановлюють насамперед на основі клінічної картини та анамнезу — зокрема, факту недавнього введення ботулотоксину.
Зазвичай симптоми можуть з’явитися протягом тижня після ін’єкції, хоча в медичній літературі описані випадки із розвитком симптомів до 36 днів після процедури.
До симптомів, які можуть свідчити про ускладнення, належать:
- прогресуюча м’язова слабкість;
- порушення ковтання;
- зміни мовлення;
- очні симптоми — опущення повік, двоїння в очах, нечіткість зору;
- надмірна пітливість, зниження артеріального тиску, порушення сечовипускання;
- утруднене дихання — найнебезпечніший симптом, що потребує невідкладної меддопомоги.
Лікарі також мають виключити інші захворювання зі схожими проявами, зокрема інсульт та інші нервово-м’язові розлади. У клінічній практиці токсин у крові лабораторно зазвичай не виявляють.
Як лікують ятрогенний ботулізм
Основним специфічним методом лікування є ботулінічний антитоксин.Він працює через нейтралізацію вільного токсину в крові, але не здатен впливати на токсин, який уже зв’язався з нервовими закінченнями. Саме тому раннє виявлення ускладнення та швидке введення антитоксину мають ключове значення. Крім цього, лікування може включати:
- підтримку харчування при порушеннях ковтання;
- моніторинг дихання;
- профілактику ускладнень;
- симптоматичну терапію.
Ятрогенний ботулізм зазвичай має сприятливий прогноз, особливо при своєчасному лікуванні. Більшість випадків є легкими або помірними, а стан пацієнтів повністю відновлюється.
Після введення антитоксину покращення може настати досить швидко, хоча повне відновлення займає більше часу. Найтяжчі симптоми зазвичай зникають першими, а м’язова слабкість може зберігатися ще кілька тижнів або навіть місяців. Госпіталізація триває індивідуально — від одного до приблизно 20 днів, залежно від тяжкості стану та динаміки одужання. Повне відновлення в окремих випадках може тривати до трьох місяців.
За словами неврологині, приблизно 90% пацієнтів одужують без довгострокових наслідків. У невеликої частини людей можуть тимчасово зберігатися залишкові симптоми — легка м’язова слабкість або підвищена втомлюваність.
«В Україні для лікування ботулізму найчастіше застосовують гептавалентний ботулінічний антитоксин, який нейтралізує основні типи ботулотоксину та може бути ефективним і при ятрогенному ботулізмі», — додає Гончар.
Препарат не продається в аптеках — його централізовано закуповує держава, а лікування проводять у стаціонарі, переважно в інфекційних відділеннях лікарень. Також перевірити наявність препарату можна через систему «Є ліки».
Якщо ви думаєте про укол ботоксу
Алла Букіна говорить, що важливим є:
- Вибір спеціаліста. Лікар, а не «косметолог» без медичної освіти — перевірити диплом і сертифікат можна через реєстр МОЗ
- Заклад має мати ліцензію на медичну практику — не «студія краси» і не квартира
- Запитати назву, серію, виробника — до процедури, не після
- Препарат набирають з флакону при вас, а не приносять готовий шприц
- Підозріло низька ціна — серйозний привід насторожитися
- Має бути підписана інформована згода з поясненням ризиків
- Повноцінна консультація до процедури, якщо ви в зоні ризику чи є хвилювання щодо показів процедури.
- Дотримання рекомендацій лікаря після процедури.
«Ботокс — це зло?»
Насамперед важливо зрозуміти, звідки виникає страх перед ботулотоксином, каже Алла Букіна: «Страх часто має під собою зрозумілі причини: реальні випадки ускладнень після процедур у недобросовісних виконавців без медосвіти, невдалі естетичні результати на кшталт “замороженого обличчя”, і слово “токсин” звучить загрозливо».
Ефект «замороженого обличчя» — не норма, а наслідок передозування або неправильно підібраної техніки введення. Крім того, багато людей не розуміють різниці між косметичними та лікувальними дозами ботулотоксину. Водночас фахівчиня наголошує: ботулотоксин — не просто косметична процедура, а лікарський препарат: «Доза вирішує все. Результат ботулінотерапії є дозозалежним. Це не косметика, а ліки з понад 30-річною історією застосування, безпека яких добре вивчена».
Ботулотоксин використовують у медицині з 1989 року. Спершу його застосовували для лікування офтальмологічних і неврологічних станів, а в естетичну медицину він прийшов пізніше. Сьогодні його використовують не лише для корекції мімічних зморшок, а й як стандарт лікування при низці захворювань і станів — зокрема при дитячому церебральному паралічі, хронічній мігрені, гіпергідрозі, бруксизмі, спастичних станах і дистоніях.
За словами Букіної, ботулотоксин не можна назвати «злом» — для багатьох дітей і дорослих це препарат, який суттєво покращує якість життя. «Критика часто справедлива не щодо самого препарату, а щодо культури його використання».
З якими запитами щодо ботоксу приходять
«Мої пацієнти звертаються переважно із запитом на естетичну медицину, і я проводжу процедури ботулінотерапії. Найчастіше це бажання розгладити зморшки, які вже з’явилися, або зберегти більш “свіжий” вигляд. Часто йдеться про бажання мати зовнішність, яка відповідає внутрішньому психологічному стану. Після тривалого стресу чи втоми людина хоче виглядати так, як почувається всередині — енергійнішою, відпочилою. І це нормально. Це один зі способів підтримати себе», — говорить Алла Букіна.
Водночас, за її спостереженнями, рішення про ін’єкційні процедури рідко буває спонтанним: «Пацієнт зазвичай проходить довгий шлях, перш ніж зважитися на ін’єкції. Найчастіше люди приходять за рекомендаціями або тривалий час стежать за моєю сторінкою в інстаграмі. Має сформуватися довіра до лікаря».
Неврологиня Анастасія Гончар говорить, що її пацієнти використовують ботулінотерапію вже з лікувальною метою: «І за медичними показаннями. Найчастіше це лікування хронічної мігрені, хронічного болю напруги, спастичності, а також інших хронічних больових розладів».