Що нормально для кризи підліткового віку
За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, рамки підліткового віку — 10–19 років. Він ділиться на кілька періодів: ранній — 10–13 років, середній — 14–16 років, пізній — 17–19. Кожен має певні ознаки.
«Ранній підлітковий вік — початок статевого дозрівання, дуже інтенсивне зростання, підвищена чутливість до зовнішньої критики, початок пошуку ідентичності. Розпочинається більший вплив однолітків, пошук прийняття серед малої групи — класу або якоїсь компанії. Це початок переходу від ігор до соціальної взаємодії. Якщо є ігри, то в їхній основі або певна рольова модель, або все на спілкування спрямовано», — пояснює психолог.
Він додає, що протягом середнього підліткового віку розвивається абстрактне мислення, пошук причинно-наслідкових зв'язків, здатність до складно побудованих роздумів, посилюються почуття незалежності й автономії, з'являються романтичні інтереси.
А «в пізньому підлітковому віці маємо справу з фактично дорослою людиною. Стабілізуються всі зміни та процеси, розвивається повноцінна самосвідомість, пошук ролі в суспільстві — наприклад, ким ти хочеш бути далі в житті тощо».
Психолог зауважує: загалом підлітки вразливі до впливів через дихотомічне, чорно-біле бачення світу, яке в побуті часто називають юнацьким максималізмом. Воно призводить до більш легкого маніпулювання через відсутність комплексної оцінки.
«Підліток оцінює, буде мені добре, якщо я це зроблю, чи ні, стану кимось чи ні, будуть з мене сміятися чи ні. Зазвичай це одне питання, яке вирішується в один бік, немає структурованого внутрішнього діалогу. Дорослий може зважити всі плюси й мінуси, робити щось за певних обставин, а за певних ні. У підлітка є лише дві оцінки — роблю це або ні. Звісно, він легше підпадатиме під вплив, тому що легше маніпулювати саме такою свідомістю».
Підліткова вразливість: фактори впливу
Вразливість до поганого чи хорошого впливу ззовні залежить від кількох факторів: підтримки в сімейному середовищі, відкритості у спілкуванні, рівня самоповаги та психологічної стійкості, розвиненого критичного мислення й соціального оточення.
«Важливо, наскільки сімейне середовище підтримувальне, безпечне, наскільки стабільні стосунки в сім'ї, якою є підтримка батьків, чи взагалі звертають вони увагу на те, що робить дитина, бо зараз не найлегші часи, часто батьки фокусуються саме на задоволенні базових потреб. Потрібне відкрите спілкування без засудження, навіть щодо речей, з якими ви не згодні. Варто пояснювати, що маєте іншу думку, але не засуджувати — це допоможе знизити ризики», — пояснює психолог.
Він розповідає, що діти з адекватно високою самооцінкою менш вразливі до впливів, ніж ті, що мають низьку. Також може бути певна типологія нервової системи, виховання чи акцентуації характеру, коли підлітку більш притаманна раціоналізація — на таких дітей важче впливати. Соціальне оточення, наприклад, шкільний колектив, може як посилювати, так і послаблювати підпадання під вплив.
Зазвичай діти з родин, де є сильні конфлікти, відсутня увага, є насильство, мають значно вищий ризик потрапити під негативний вплив. Але! Навіть у хороших родинах можуть бути проблеми. Знаю історії, де в сім\'ї все не дуже добре, не найлегші часи у школі в дитини, а вона рухається за настановою, яку дав колись дідусь, якого вже давно немає, виростає самостійною, гідною людиною.
Батьківський авторитет для підлітків
У підлітковому віці формується й активно розвивається критичне мислення, тож тут юнаки і дівчата сумніваються в усіх цінностях, догмах. Сергій Михайлик пояснює, що криза підліткового віку — це пошук кордонів і зміна величини батьківського авторитету: що старша дитина, то менше безумовного авторитету.
«Дитина 3–5–7 років ще повністю залежить від батьків, наприклад, у побуті: не може приготувати їсти. Що далі від маленького віку, то менше безумовного авторитету буде в батьків. Зростаючи, людина ускладнює механізми дослідження світу, тож якщо ви скажете маленькій дитині, що літаки плавають по воді, вона вам повірить, а підліток засумнівається в цьому».
Це може стати причиною конфліктів і неприйнятної поведінки: «Як неможливо навчитися відтискатися від підлоги, не пробуючи робити це, так неможливо сформувати критичне мислення, не сумніваючись у цінностях або порадах батьків. Це часто провокує сімейні конфлікти, через які батьки не можуть домовитися з підлітком. Треба зважати й на те, що в підлітків ще не повноцінно розвинена префронтальна кора головного мозку, яка відповідає за контроль імпульсів і планування, емоції сильно переважають і впливають на думки. Тому поведінка підлітків може бути необдуманою та схильною до імпульсивних дій».
Батьківський авторитет для підлітка перестає бути таким релевантним, як раніше, але він усе ще орієнтується на нього. Залежно від того, чи довіряє підліток батькам, змінюватиметься його поведінка.
Якщо довіра до батьків збережена, підліток прислухатиметься до порад, авторитету. Так, може сумніватися, але орієнтуватиметься на них. Якщо ж авторитет не збережений, підліток усе ще орієнтуватиметься на поради, висловлювання, пропозиції та прохання батьків, але діятиме навпаки. Наприклад: холодно, тому батьки просять одягнути шапку, але підліток буде мерзнути й не одягне. Авторитет тут усе ще є, тому що батьки — значущі люди, але як об\'єкт, якому чинять спротив, умовна боксерська груша для відточування власних кордонів і способів захисту.
Сергій Михайлик пояснює, що підлітки можуть мати негативну й навіть соціально небезпечну поведінку — хуліганство, у тому числі насильство — саме тому, що шукають свої кордони: «Це про те, де я починаюсь і де закінчуюся, як зі мною можна і як не можна. Якщо стикаються з не можна — намагаються це проламати, шукаючи, де закінчуються межі».
Фахівець розповідає, що опорний дорослий — мама, тато чи інший член родини — майже завжди авторитет тією чи іншою мірою. Часом більшого авторитету набуває той, з ким підліток може напряму асоціювати себе: книжковий герой, персонаж коміксів, блогер тощо. «Уявімо: тато підлітка має роботу з підлеглими, фінансову незалежність, він сильний, великий. А підлітку — 13–14 років, у нього нема фінансової незалежності, він не такий великий і сильний, як тато, і ще багато речей не збігаються. Йому важкувато асоціювати себе з татом, тож шукатиме того, хто каже те, що він хоче почути, чи з ким простіше себе асоціювати, з ким інтереси збігаються».
Підлітки в умовах воєнного часу
У підлітків, які переживають досвід війни, відрізняються потреби, інтереси й мотивація до розвитку, рівень безпеки. Вони вразливіше переносять адаптацію до нових умов.
Коли його висмикують з місця, у якому набував соціального значення, перевозять в інше, а права голосу нема, бо під загрозою життя й здоров'я, він може відчувати безсилля та певну фрустрацію, пояснює психолог.
Коли ми відчуваємо безсилля й тривогу, хтось здатен переконати нас у значущості певних дій. Тут якраз може підключитися пропаганда, маніпулювання емоціями.
Психолог розповідає, що різні соціальні групи в мережах направлені не на тих підлітків, у яких усе добре, яких удома люблять і які більш-менш стабільні. Це полювання на вразливих до маніпуляцій, аби їх схилити до чогось.
«Також може йтися про маніпулювання цінностями. Умовно, підліток непокоїться через те, що після переїзду в безпечніший регіон усе майно залишилося на окупованій території, що батьки втратили роботу, шукають її, не мають того рівня достатку, який був раніше. Тут можна втрапити на маніпуляцію на фінансових моментах, яка здатна підштовхнути до дій. Або в підлітка залишилось оточення на території, з якої виїхали. Тут маніпуляція на рівні соціальної підтримки, коли тебе в інтернеті якась дівчинка умовно розуміє, утім це не дівчинка, а «товарищ майор».
Зі слів Михайлика, серед найчастіших запитів, з якими нині доводиться працювати з підлітками, — побудова комунікації, тривожність і пристосування до нових сфер життя, нових соціумів, пошук підтримки. «Інколи це робота в кризових випадках: самоушкодження, суїцидальна поведінка як наслідок тривожності, депресивних чи апатійних станів. Я пояснюю: якщо ми опинилися в кризі, то, скоріш за все, наш спосіб поведінки неефективний, потрібно вибудовувати новий. Опорою зазвичай є ресурси, які можуть мати швидкий вплив, наприклад, соціум, коло спілкування для підлітків. Також допоможе порозуміння та налагодження зв'язків з батьками, учителями, друзями. Це моменти, коли дитина отримує відчуття безпеки. Тоді можна пережити навіть дуже критичні моменти».
Червоні прапорці: як зрозуміти, що підліток потрапив під поганий вплив
Загалом для підліткового віку нормальні явища замкнутості, емоційних сплесків, зміни кола спілкування чи зниження рівня успішності в навчанні, пояснює психолог. Якщо збігаються кілька ознак, варто насторожитися:
«Різкі зміни в поведінці, замкнутість, агресія, втрата інтересу до попередніх захоплень, яких підліток не пояснює або агресивно реагує на способи дізнатися. Різка зміна кола друзів чи спілкування — якщо всі, з ким спілкувався підліток, замінюються кимось іншим або зникають — це може теж насторожити. Я кажу саме про різку й сильну зміну. Також підвищена таємничість, коли все приховується, навіть те, що наче немає сенсу приховувати».
Є захисні механізми, типові для підліткового періоду, — ізоляція та пряме протистояння: «Перший — це, наприклад, "вийди з моєї кімнати, не бери мій телефон". Другий — "я ніколи не буду таким, як ти". Вони загалом є нормальними для підлітка, якщо ви, наприклад в конфлікті чи маєте низький рівень довіри, але якщо це починається різко і просто так, без вашої провини чи події, яка могла спонукати до цього, варто насторожитися».
Сергій Михайлик радить звернути увагу на зміни в інтернет-активності: часте відвідування певних груп у соцмережах, перегляд радикальних чи насильницьких відео, інтерес до наслідків насильства, гортання якихось неприємних, жаских новин.
«Із цим варто звернутися до фахівця, але першочергово потрібно просто поговорити з дитиною, обережно та ввічливо, не засуджуючи. Контроль початку і завершення розмови має бути за підлітком. Тільки тоді буде щирість, тільки тоді він почуватиметься в безпеці. Скажіть: "Ми можемо поговорити? Я помітив, що ти дещо дивишся, мене це трошки лякає, можеш поділитися, чому? Ні? Окей, коли будеш готовий, я вислухаю та підтримаю. Я тебе люблю, поважаю, прислухаюся до тебе"».
Як навчити не вестися на маніпуляції
Психолог зауважує, що банальне навчання інформаційної грамотності може значно знизити ризики маніпулятивного впливу на підлітків.
«Важливо самому мати хоча б базову інформграмотність, не бути рабом телевізора, щоб уміти навчити дітей. Казати, що є різні погляди, вони можуть доноситися емоційно, з логічними помилками й конфліктами. Є ось така думка, є така. Як ти це сприймаєш? Просто обговорити все й подивитися, наскільки дитина може аналізувати. Порекомендувати канали для розвитку риторики або логічного мислення, аналізу інформації, курси інформаційної грамотності тощо. Має бути емоційна підтримка вдома, тоді менше бажання покинути його, щоб робити якісь неприкольні речі. Діліться своїми думками й переживаннями, підліток хай вирішує, що для нього важливо, не насаджуйте щось агресивно. Лишайте простір для свободи».
Варто працювати над підвищенням рівня самооцінки, упевненості, задоволеності життям: «Ви можете на це впливати, просто роблячи своїм дітям компліменти й надаючи підтримку. "Ти сьогодні гарно вдягнулася, у тебе вийде, я вболіваю за тебе". Прості речі».