Угода про створення інвестфонду, впевнений Ігор Ліскі, повинна в першу чергу стати безпековим компонентом, адже для залучення інвесторів в країну є більш прості механізми. Через ту саму DFC, Міжнародну фінансову корпорацію розвитку США, яка працює в Україні і нині та яка стане основним розпорядником новоствореного фонду, говорить бізнесмен.
«Для мене, як людини, яка свого часу побудувала з нуля шахту в Луганську, витратила на це вісім років свого життя, і рівно за 3 місяці, як ми її запустили, вивели на канадську і лондонську на біржі кристально чисту транспарентну компанію, рівно через 3 місяці Донбас, шахта і всі вісім років життя відійшли «молодій перспективній республіці». Тому для мене головна ідея цієї угоди була в тому, що Україна отримає безпековий інструмент. Що це буде американський прапор на українськість, причина і інтерес американських платників податків», — заявив Ліскі.
Він нагадав, що Америка завжди була безпековим донором для України, тож, висловив надію, що через зброю (фонд дозволяє робити внести не тільки грошима, але й постачаннями зброї. — Ред.), через військові послуги, через умовний ленд-ліз, ця угода, однак, стане механізмом залучення безпекових компонентів.
«Говорячи про інвестиційну привабливість, про інвестиційні механізми, ми часто забуваємо, що Україна знаходиться в критичній ситуації, в драматичній війні на виживання. І в мене просте питання. Ця угода наближає Україну до перемоги? Чи ні? Точно кажу, наближає. Тому що якщо ми програємо війну, то, вибачте, ці наші корисні копалини, що за Конституцією України належать народу, будуть видобувати вже зовсім інші хлопці з зовсім іншими марками, з зовсім іншої російської компанії», — заявив Ігор Ліскі.
А з механізмом посилення безпеки угода зі США виглядає як «унікальний шанс отримати реальне американське партнерство з інтересами і принципами», саме тому потрібна швидка її реалізація.
«Якщо ми зараз не почнемо, якщо увесь світ не побачить, що готуються проєкти за правильними стандартами, залучаються технічні фахівці на базі технологій… Бо ж увесь світ дивиться на цей розпіарений фонд, і перші наші кроки будуть сигналом, яким шляхом пішла Україна», — каже бізнесмен.
«Можливо, це ще один шанс повернути довіру до українського майбутнього, до української економіки і до українського інвестклімату, — відзначає Ігор Ліскі. — Бо зараз ми — відстала країна, яка 200 років тільки й вирощує пшеницю. Ми досі нікому не потрібні. А наявність наших природних багатств — це шанс побудувати фундамент, а далі використовувати його як аргумент для створення переробних потужностей і зрештою залучення експертів і фінансів у розвиток технологій».
Читайте цей матеріал англійською.
Розмова у відеоформаті: