В гірських широтах Теннессі
Доллі Партон народилася 19 січня 1946 року в Піттман-центрі, штат Теннессі. З одного боку – архетипова для американської культури велика автомагістраль; з іншого – національний парк Грейт-Смокі-Маунтіс. В дитинстві було не солодко: багатодітна родина в хижі на ранчо з єдиною спальнею на всіх. Неписьменний батько півдня доглядав за невеликим урожаєм тютюну, а решту часу шукав додаткові підробітки будівельником чи рільником. Бідне та босоноге дитинство Партон пізніше оспіває в таких своїх хітах: Coat of Many Colors та In the Good Old Days (When Times Were Bad).
Однак навколо було багато музики. Родина Партонів належала до п'ятидесятників, дідусь співачки був пастором, тому юна Доллі з дитинства виступала в хорі, де увібрала дух американського госпелу. У вісім років вона змайструвала свою першу гітару і вивчила прості акорди, а вже в дев’ять отримала професійний інструмент, який також освоїла самотужки. До кінця життя Партон так і не вивчила ноти, зате освоїла низку музичних інструментів: банджо, електрогітару, саксофон, фортепіано, блокфлейту і навіть цимбали. Сама Партон про свої музичні здібності говорила досить стримано: казала, що грає на всьому потроху, але ні на чому по-справжньому грати не вміє.
Під кінець середньої школи Доллі вже була маленькою зірочкою в своєму окрузі, регулярно співала на місцевому радіо та телебаченні. Підліткою вона зустрілася з легендою кантрі Джонні Кешем, який змотивував її присвятити життя музиці, сказавши, що професійно співати треба лише за умови, якщо без цього не зможеш жити.
Читайте також«Боб Ділан: Цілковитий незнайомець» — сентиментальна історія про бунтівника, що став іконою
Усі дороги кантрі ведуть у Нешвілл
Якщо ви живете в США і хочете зробити велику кар’єру в поп-музиці, треба їхати у Лос-Анджелес, якщо у джазі – то в Новий Орлеан. Але якщо ваша музика просякнута духом підкорювачів американського фронтиру, то місце, де треба будувати кар’єру – це Нешвілл. Столиця рідного для Партон штату Теннесі має другу за масштабами індустрію звукозапису в США. Саме тут все те, що можна назвати американською фольк-музикою, будь то кантрі, блуграсс чи аппалачі-блюз, вийшло на професійний рівень. У 1975 році Роберт Альтман зняв фільм “Нешвілл”, який чудово передає дух розквіту місцевої ндустрії.
Тож вчорашня шкільна випускниця Доллі Партон у 1964-му їде до Нешвілла. Попри те, що на сході штату вона вже була зірочкою, кар’єра одразу не злетіла, і типовий шлях посудомийки їй таки довелося пройти. Саме це звело її з майбутнім чоловіком Томасом Діном. Пара побралася у 1966-му і прожила разом майже 60 років, аж до смерті Діна минулого року. Подружжя уникало публічності: чоловік Партон мав автодорожню фірму в Нешвіллі і, за словами співачки, лише раз був на її концерті.
Справжня поулярність до Партон приходить у 1970-х. В цей період кантрі-музика переживала дивний період, коли молоді виконавці активно намагалися вийти з-під впливу нешвільського істеблішменту, який суттєво обмежував творчу свободу та намагався загнати кантрі в шаблони жанру. У відповідь такі потужні виконавці як Лі Клейтон, Томпол Глейзер чи Віллі Нельсон покидали столицю Тенніссі. Доллі Партон і Портер Вагонер, з яким вона співала дуетом, залишились на позиціях зближення кантрі та поп-музики і отримали “зелене світло” від продюсерів. Це дало поштовх до появи безсмертних хітів Партон: Jolene та I Will Always Love You.
Майже до кінця 1990-х Партон мало експериментувала у музиці, відточуючи поєднання традиційного кантрі з поп-музикою, і саме ця стабільність зробила її іконою жанру. На початку 1980-х, не в останню чергу завдяки популярності фільму “Міський ковбой” Джеймса Бріджеса, цей жанр отримав нове дихання саме в поп-аранжуванні й породив феномен “неокантрі-диско”.
Однак в кінці 1990-х Партон різко міняє вектор творчості й переходить до досить специфічного жанру: блуграсс. Це унікальний американський різновид фолк-музики, що поєднує звучання ірландських балад та афроамериканського блюзу. Партон створює одразу кілька блуграсс-альбомів, як-то The Grass Is Blue, який приніс їй “Греммі”, чи Little Sparrow, де “Греммі” здобув її кавер на пісню Shine гурту Collective Soul. Причиною такого сміливого експерименту стала необхідність: на початку 1990-х нове покоління кантрі-виконавців, яке поєднувало американські фольклорні мотиви з рок-музикою, винесло Доллі Партон з її кантрі-диско для далекобійників на узбіччя музикальної сцени. Тож вона розіграла блуграсс як козир, щоб відродити популярність.
Останні роки життя Партон продовжувала працювати. Однак навіть такий консервативний жанр як кантрі зазнавав швидких змін: альтернативне кантрі стало майданчиком для кар’єри Тейлор Свіфт; окремі кантрі-треки почали виконували навіть такі ікони поп-музики як Бейонсе. На тлі цього всього консервативна музика Доллі Партон перетворилася на ретро-естетику. Водночас сама виконавиця досить іронічно та з розуміння ставилася до оновленої музичною сцени та з задоволенням підтримувала молодь, від своєї похресниці Майлі Сайрус до Сабріни Карпентер.
Сільський гламур, вакцина і 100 мільйонів книг
Доллі Партон – це ще й один із символів рейганівської Америки, коли кантрі стало широко популярним завдяки радійним квотам, коли поєднання з поп чи рок-музикою й текстами на патріотичну чи соціальну тематику перетворило жанр на “музику для далекобійників”.
Партон активно підтримувала власний образ “південної пані”. Її маленький зріст і фактурний бюст були об’єктом цілого ряду мемів; існує навіть версія, що першу клоновану вівцю Доллі назвали на честь співачки, адже генетичний матеріал для клонування брали ніби-то з молочної залози “оригінальної вівці”. Про десятки пластичних операцій та свій стиль Партон не без іронії говорила: “щоб виглядати дешево, потрібно мати багато грошей”. За словами самої співачки, її образ – це те, як уявляє собі гламур сільська дівчина.
Одним із втілень цього сільського гламуру Півдня став проєкт “Доллівуд” – парк розваг імені себе, для якого Партон вигадала екскурсійні маршрути за власною біографією.
Попри критику та іронію, виконавиця ніколи не зраджувала собі. Вона започаткувала низку унікальних ініціатив, найбільшою з яких став проєкт Imagination Library: Партон подарувала близько 100 мільйона книг бібліотекам. Глобальна книжкова ініціатива стала присвятою батькові, який до кінця життя так і залишився неписьменним.
Під час епідемії коронавірусу Партон активно підтримувала масову вакцинацію. Вона публічно вакцинувалася і закликала зробити це своїх фанатів. Це мало особливе значення, адже ядро її фан-бази – це консервативні представники сільського Півдня, часто схильні до конспірологічних теорій.
У 2022-му Доллі Партон відкрито підтримала Україну після початку повномасштабного вторгнення. І це також йшло врозріз із переконаннями значної частини її ультраконсервативної аудиторії.
Смерть Доллі Партон – це, безумовно, велика втрата для американської культури. Адже у засвіти пішла не просто кантрі-співачка, а символ притомної консервативної Америки з хай плакатним, але затишним світом цінностей родинних зв’язків, згуртованої громади та вільної економіки. В новому бентежному світі дуже бракує бодай мрії про цей затишок.
