У Львові відбувся прем'єрний показ моновистави "Танго капелана". Першими глядачами стали військовослужбовці та їхні родини, а також духівники українських воїнів.
Як розповів автор пʼєси та журналіст Роман Онишкевич, роль капелана виконав відомий співак, учасник української акапельної формації «Піккардійська терція» Ярослав Нудик.
Поставив виставу заслужений артист України Андрій Сніцарчук, який нині несе службу у 103 окремій бригаді територіальної облрони імені Митрополита Андрея Шептицького. Саундтрек до вистави створив композитор Тарас Терлецький, а сценографію – Оксана Радкевич. Проєкт реалізували за підтримки Українського культурного фонду.
Дія вистави розгортається в умовному бліндажі, де герой залишиться наодинці зі своїми думками, страхами, почуттями і вибором. Капелан благословляє військових перед виходом на позиції, підтримує їх у найважчі моменти, але водночас щодня стикається з власними сумнівами та внутрішньою боротьбою. Лейтмотивом проходить його запитання: "Чому капелан не може взяти до рук зброю"?
Герой вистави не має єдиного прототипа. Це збірний образ, сконструйований на основі спілкування з кількома священниками, але поштовхом до створення вистави стало знайомство Ярослава Нудика та Романа Онишкевича із отцем Домініком, який найбільше ввів творчий колектив у тему капеланства.
«Це, що ми бачимо, - доволі незвичне представлення капеланів. У "Танго" він жодним чином не герой, а просто - людина на війні. Людина зі своїми думками, сумнівами і страхами. Не має романтики, а є сувора правда і трохи чорного гумору, без якого на війні не обходиться», - каже отець Домінік Налисник.
Ярослав Нудик розповів, що йому захотілося не просто зіграти цю історію, а пропустити її через себе – через власні страхи і переживання.
«Капелан на фронті не лише сповідає чи розраджує. Він допомагає військовим знайти душевну рівновагу там, де панує пекло. Щодня проводжає бійців на позиції, благословляє їх, але не може піти разом з ними. Хтось повертається, а хтось ні. Він бачить смерть і постійно запитує себе: чи був на своєму місці, чи зробив усе, що міг. Для нього це велика внутрішня мука», – зазначив актор.
Андрій Сніцарчук зауважив, що не одразу погодився взятися за проєкт, але згодом зрозумів, що поставить виставу, навіть якщо роботу доведеться завершувати у телефонному режимі із зони дислокації його підрозділу.
«Мені було важливо зробити виставу саме про людину, що є поруч із військовими. Не десь там, на зручній дистанції, а поруч. Всередині їхнього страху, злості, втоми й, особливо, гумору. На війні гумор часто лунає саме там, де в звичному житті мала би бути тиша. І саме тому він потрапляє в самісіньку ціль», – каже режисер.
Після спеціального показу заплановано ще кілька показів «Танго капелана» для військових, а також «цивільні» прем'єри у Львові та Києві.