21 березня. Микола Пимоненко
Пимоненко був хорошим рисувальником, уважним до деталей, і життя українського села в його роботах – поетичне і романтизоване. Він багато працював на пленерах – із Миколою Орловським, тесть називав його "комплексом" за те, що Пимоненко однаково добре писав людей, пейзажі, квіти, тварин. Для Володимирського собору Пимоненко написав образ Святої Анни та Миколи Мерлкійського. Його картину «Гопак» у 1909 році придбав Лувр.
22 березня. Іван Труш
Труш був одружений із донькою Михайла Драгоманова і входив у коло передової української інтелігенції; художник написав більше 350 академічних портретів українських культурних діячів, в тому числі Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стефаника, Миколи Лисенка, Михайла Драгоманова, Михайла Грушевського. Іван Труш багато подорожував, тому серед його робіт, крім численних українських пейзажів, є єгипетські краєвиди, кримські, італійські, палестинські.
25 березня. Марфа Тимченко
Вчилася у Петриківській школі майстрів декоративного малювання у Тетяни Пати, потім у школі майстрів народної творчості, яка у 1940 році була реорганізована в Київське художньо-промислове училище, у 1987 році вона та її чоловік, народний майстер Іван Скицюк отримали дипломи Московського народного університету образотворчого мистецтва – навчалися заочно.
26 березня. Олександр Богомазов
Він став одним із найвидатніших художників свого часу, яскравим представником українського авангарду – експериментував із кубофутуризмом і спектралізмом, працював у живописі і в графіці, у 1914 році разом з Олександрою Екстер створив мистецьке об’єднання «Кільце», у 1922-1930 роках був професором Київського художнього інституту, написав теоретичний трактат «Живопис та Елементи» (1914).
1 квітня. Василь Тарновський
У маєток Тарновського «Качанівка» (Ічнянський район Чернігівської області) митці приїжджали, як на резиденцію – там гостювали Тарас Шевченко, Марко Вовчок, Пантелеймон Куліш, Ілля Рєпін, Лев Жемчужников, Микола Ге, Володимир та Костянтин Маковські, Микола Гоголь, Василь Штернберг. Палац Тарновського в Качанівці прикрашали полотна Ван Дейка, Даунера, Теньєра, Ореста Кіпренського, Карла Брюлова, Олександра Іванова, Сократа Воробйова, Григорія Михайлова, Івана Айвазовського, але головна любов і пристрасть Тарновського-молодшого були українські старожитності.
2 квітня. Олекса Грищенко
Відомий французький арт-дилер Поль Гійом, який представляв Модільяні і Хаїма Сутіна, писав про роботи Грищенка: «Його малярство свіже і розкішне. Його кольори чисті і веселі. Він виплескує своє бачення в яскравому ритмі, сповненому стилем і величчю, любов’ю і, можливо, також гумором, тим особливим гумором, що знаходиться посередині між іронією і болем».
9 квітня. Георгій-Олександр Шлейфер
Автор першого хмарочоса в Російській імперії. Георгій Шлейфер побудував у Києві Синагогу Лазаря Бродського, готель «Континенталь» (разом із Брандтом і Городецьким), хмарочос Гінзбурга на 12 поверхів, театр імені І. Франка (тоді театр Соловцова), в якому Шлейфер мав пожиттєво особисту ложу, Київську біржу, кілька прибуткових будинків і спільно з Едуардом Брадтманом розпланував і розбудував цілий квартал – тепер вулиці Городецького, Заньковецької, Станіславського й Ольгинська, а колись цей квартал городяни називали «київським Парижем». На жаль, більшість будівель Шлейфера не вціліли.
12 квітня. Василь Седляр
Бойчукісти загалом і Седляр зокрема в 1920-1930-х роках творили новаторське прогресивне мистецтво, сучасне за формою і українське за змістом, за цю національну складову, українську «буржуазну» сутність радянська влада і поквиталася з художниками. У 1937 році Бойчука, Седляра, Падалку, Липківського та Івана Орла-Орленка розстріляли, а їхні імена викреслили з історії українського мистецтва. У 1938 році у Київському музеї російського мистецтва полотна Седляра подерли на шматки. 1 лютого 1958 року художника реабілітували, але як повернути його роботи?
20 квітня. Василь Осьмак
Найкращий урок майстерності для архітекторів, який дав Василь Осьмак: не самовиражатися за рахунок міста, а співпрацювати з ландшафтом і міською забудовою, модернізувати місто «еволюційним шляхом», поважати роботу талановитих колег. Тому побудовані ним корпуси бібліотеки університету (1932) та Національна бібліотека імені Вернадського (1914-1940) обабіч червоного корпусу Київського національного університету імені Т.Шевченка, Театр оперети (з Г.М.Антокольським), Клуб ДПУ (Театр юного глядача на Липках), стадіон «Динамо» (з В.І.Безпалим), Набережна Дніпра, Комплекс споруд Клінічого містечка (Хірурігічна клініка) та інші споруди сьогодні слугують зразками київської архітектури.
26 квітня. Вадим Меллер
Найважливіший етап у творчості Меллера – робота в театрі «Березіль»(1922-1933), співтворення разом із Лесем Курбасом нового європейського театру. В «Березолі» художник працював над виставами «Газ» Г.Кайзера, «Джиммі Хіггінз» Е.Синклера, «Секретар профспілки» Л.Скотта, «Диктатура» І.Микитенка, «97» М.Куліша, «Хазяїн» І.Карпенка-Карого, він першим в українському театрі застосував принципи конструктивізму для організації сценічного простору. Він максимально сильно використовував знак, символ в костюмах та сценографії, лаконізм і функціоналізм його декорацій перегукувався з найновішими європейськими тенденціями.
10 травня. Об'єднання мистців українців в Америці
Після Другої світової війни в США опинилися близько 100 українських художників і скульпторів. 10 травня 1952 року на З’їзді українських мистців США вони створили «Об'є́днання Мистці́в Украї́нців в Аме́риці (ОМУА) (Ukrainian Artist's Association in U.S.A.). Художники об’єдналися, щоб допомагати один одному, розвивати традиції національного мистецтва, створювати спільні робочі студії. Деякі українські художники в Сполучених Штатах багато займалися церковним мистецтвом, продовжуючи традиції неовізантивізму; інші робили кар'єру ілюстраторів в журналах, йшли в кінематограф, працювали викладачами мистецтва.
21 травня. Роман Сельський
Ключова фігура галицького живопису середини ХХ століття, який практикував усі заборонені –ізми – абстракціонізм, сюрреалізм, імпресіонізм, нонконформізм, і далі за списком. У час, коли світ стає все більш тісним, коли поспіх та байдужість чинять кожного все більш самотнім, малярство Сельського є близьким, спокійним, радісним для тих, хто має відкрите серце і розум.
22 травня. Федір Кричевський
Федір Кричевський не був дисидентом, сумлінно працював в Київському художньому училищі; згодом в Українській Академії Мистецтва, Але його нерадянськість промовляє з його полотен – візьміть програмний триптих «Життя» , в якому гнучкі лінії Клімта поєднуються з монументалізмом і українською іконографією. В 1930-х на нього пишуть доноси, фабрикують справи, але розстрілу чи арешту він уник.
25 травня. Адальберт Ерделі
Один із фундаторів закарпатської школи живопису. Для самовираження Ерделі достатньо було пейзажу, натюрморту та портрета, в цих жанрах він був блискучим майстром: експресивний енергійний живопис, динамічні лінії, відсутність страху перед яскравими кольорами і надзвичайний смак щодо їхнього поєднання, творення форми за допомогою кольорових площин, спрощення деталей, чудова передача світлоповітряного середовища. Він понад усе любив Сезанна і вважав себе його послідовником.
26 травня. Маргіт Сельська
У Парижі, тогочасному центрі найпрогресивнішого мистецтва, Маргіт всотувала постімпресіонізм, сюрреалізм, кубізм, дадаїзм, ідеї Пікассо і Фернана Леже, цікавилася фотографією, і паралельно поринула в роман із художником-львів’янином Романом Сельським. Маргіт Сельська не загравала з радянською владою і радянськими темами, малювала пейзажі, портрети, натюрморти в стилі, який тепер називають «львівським колоризмом».