Філія Національної бібліотеки ім.Вернадського.
І найкращий урок майстерності для архітекторів, який дав Василь Осьмак: не самовиражатися за рахунок міста, а співпрацювати з ландшафтом і міською забудовою, модернізувати місто «еволюційним шляхом», поважати роботу талановитих колег. Тому побудовані ним корпуси бібліотеки університету (1932) та Національна бібліотека імені Вернадського (1914-1940) обабіч червоного корпусу Київського національного університету імені Т.Шевченка, Театр оперети (з Г.М.Антокольським), Клуб ДПУ (Театр юного глядача на Липках), стадіон «Динамо» (з В.І.Безпалим), Набережна Дніпра, Комплекс споруд Клінічого містечка (Хірурігічна клініка) та інші споруди сьогодні слугують зразками київської архітектури. Осьмак віддавав перевагу стилям неокласицизм та неоампір.
Троїцький народний дім, тепер Театр оперети.
Василь Осьмак провчився 4 семестри на математичному факультеті Університету Святого Володимир, а потім вступив до Петербурзького інституту цивільних інженерів, який закінчив закінчив 1895 р. за першим розрядом «з правом виконувати роботи по цивільно-будівельним та дорожнім частинам І носити особливий Височайше затверджений знак; в разі виступу його на цивільну службу він користується правом на чин Х класу». Василь Осьмак викладав архітектурне креслення та малювання в Київському політехнічному інституті, там він спроектував велику фізичну аудиторію, яка за своїми розмірами((387,1 кв. м) та практичними особливостями переважала схожі аудиторії європейських столиць, і там же виступив з ініціативою створити при інженерному факультеті КПІ відділ, який потім виріс у Київський інженерно-будівельний інститут.
Велика фізична аудиторія в КПІ.
Він був засуджений на 5 років за причетність до діяльності «промпартії», яка нібито мала на меті захоплення влади, у 1957-му його реабілітували. Під час ув’язнення Осьмак працював у “шарашці», де використовували працю ув’язнених висококваліфікованих фахівців.
Помер у 1942 році.