Які результати роботи Держкіно на кінофестивалях в Каннах та Берліні? Чи вдалося досягнути нових домовленостей з іноземними колегами, як минулого року, коли в Каннах був підписаний договір про співробітництво з Францією у сфері ко-продукції?
Так, минулого року в Каннах ми підписали україно-французький договір, а цього року його було ратифіковано. Робота над укладанням державних угод ко-продукції між Україною та іншими державами ведеться Агентством постійно. Зараз, наприклад, ми працюємо над аргентинською, мароканською та грузинською угодами про спільне кіновиробництво: робота над цими документами продовжується вже близько року. Угоди з Аргентиною та Грузією ми плануємо підписати вже цьогоріч.
Насправді, на фестивалях проходить дуже багато зустрічей. На посаді Голови Держкіно я лише два роки – за цей час я відвідала два Каннських і один Берлінський кінофестиваль. Тому поки що більшість зустрічей - це попередні переговори. Цього року в Каннах, наприклад, було проведено дуже конструктивну зустріч з колегою з Італії - Головою Департаменту по кінематографії Міністерства культури Італії Нікола Борреллі. Ми спілкувалися також з колегами з Болгарії, Німеччини. З останніми складніше, адже у них сьогодні проходить власна реформа системи фінансування кінематографу. Треба зачекати її закінчення, а вже потім вести мову про двостороннє співробітництво.
Сьогодні ми вже маємо Ukrainian Film Guide (Український кіногід) і говорити про Україну, тримаючи в руках цей буклет, набагато легше: можна відразу посилатись на актуальну інформацію з адресами, даними про фільми, з контактами людей, які займаються в Україні кінематографією. Це набагато спрощує діалог.
Треба розуміти, що не на кожній зустрічі досягаються домовленості: це довготривалі відносини. Головне - донести, що Україна – країна кінематографічна. Зробити акцент на тому, що ми маємо ресурси, можемо знімати кіно, і спланувати механізм співпраці з іншими країнами.
Вирішувати питання фінансування кіно буде спеціальна рада - чиновники та кінопрофесіонали
На одній з прес-конференцій ви казали, що під ко-продукцію треба буде змінювати українське законодавство. Власне, у тих законопроектах, які були внесені нещодавно, дуже мало йдеться про ко-продукцію, лише загальні положення. Чи планується в подальшому якось змінювати закони України під ко-продукційні реалії?
Так.
Якщо ви звернули увагу, то в поданих Віктором Вікторовичем Януковичем законопроектах є позиція про спеціальний рахунок Держагенства з питань кіно, на якому акумулюються кошти спеціального рахунку загального бюджету, а саме: кошти відрахувань від дистрибуції, кінотеатрального показу, тощо. Кінопроектам, в тому числі спільного виробництва з іншими країнами, з цього спецрахунку буде надаватись державна фінансова підтримка.
Зараз головне - розробити механізм надання цих коштів продюсерам. Це стане наступним кроком на шляху до розвитку ко-продукції в Україні.
Наскільки я зрозуміла із нових законопроектів, в подальшому буде створена спеціальна рада, яка також буде регулювати цей механізм. Хто буде брати в ній участь та як буде регулюватись її діяльність? І чи замінить ця рада експертну комісію при Держкіно, яка існує зараз?
(думає) Хвилинку. (дістає папку з паперами) Бачите, в мене папка «Законодавство», без неї – нікуди. (посміхається) Пропонується так: до Ради включаються представники держави, які призначаються центральним органом виконавчої влади у галузі кінематографії, а також представники громадських організацій, профільною діяльністю яких є кінематографія. Тобто це можуть бути і члени Спілки кінематографістів України, і «Української кіноасоціації», і «Асоціації продюсерів України», тощо.
Положення, яким буде регулюватись робота Ради, є окремим документом, який зараз знаходиться в стані розробки і має бути затверджений Кабінетом Міністрів України.
Створення спеціальної Ради не передбачає заміну Експертної комісії Держкіно. Комісія є колегіальним дорадчим органом та створена для об'єктивної оцінки кінопроектів і надання поради щодо включення їх до програми виробництва. Вона не розподіляє кошти, а радить з творчої точки зору, чи вартий проект того, щоб держава його фінансувала. Рада ж створюватиметься для управління коштами.
Тобто Рада також зможе брати участь у пітчингах і потім, на основі оцінок, наданих експертами, буде приймати рішення щодо цих проектів?
Так. Вона буде управляти коштами державної фінансової підтримки кіновиробництва, а Експертна комісія працює і працюватиме з держзамовленням задля об’єктивної оцінки поданих проектів. Це дещо різні речі.
Тоді хто зараз приймає таке рішення замість Ради — про надання коштів?
Відповідно до визначених Положеннями повноважень, Міністерство культури України та Держкіно України включають кінопроекти до «Програми виробництва та розповсюдження національних фільмів», базуючись на порадах експертів. Після цього обов’язковою є перевірка можливості їх виробництва та надання їм державного фінансування.
І це вже завдання виробничого відділу Держкіно — перевірити документи, платоспроможність компанії, відсутність у неї фінансових проблем. Це не творча оцінка, а фахова. Адже відповідно до Бюджетного кодексу, відповідальність за державні кошти несе Міністр культури України, який очолює центральний державний орган і є головним розпорядником коштів державного бюджету, та Голова Держкіно як розпорядник другого рівня.
"Ніхто ніколи не робив відкритих конкурсів"
Як ви прокоментуєте звинувачення на адресу Держкіно від одного з членів Експертної комісії - Ігоря Грабовича? Він, зокрема, підозрює Агентство у фальсифікації результатів другого туру пітчингу? Він стверджує, що його оцінка не була врахована і, власне, він підозрює, що були сфальсифіковані результати на користь “Поминальної молитви”, тоді як “Толока” не змогла отримати рекомендації до фінансування, хоча набрала достатньо балів.
Ви знаєте, мені не хотілося б коментувати особисту позицію Ігоря Грабовича. Якщо він хоче її висловлювати — це його право.
Він каже, що його картки немає, вона загубилась, він не може перевірити, чи була врахована його думка.
Я думаю, пану Грабовичу варто було б зайти до Державного агентства України з питань кіно і перевірити наявність своїх карток. Для прийняття легітимного рішення при проведенні конкурсу, відповідно до положення, існує кворум. Якщо пан Грабович прийде до Держкіно та уточнить, що саме його не влаштовує - ми все з’ясуємо.
Чи зможу я, як журналіст, написати запит та отримати копії карток з оцінками експертів?
Ні. На жаль, я не зможу за інформаційним запитом надати їх Вам з однієї причини: тому що тоді треба буде публікувати оцінки експертів з їх прізвищами. Експертна комісія працює на умовах анонімності, її члени - проти того, щоб загал знав, хто з них яку оцінку якому проекту поставив. Усі вони перебувають у певному кінематографічному соціумі. Вони просто наживуть собі ворогів і більше не ставитимуть об'єктивних оцінок, бо будуть зважати на реакцію своїх колег. А ми не зможемо стверджувати, що в нас — незаангажована експертна думка.
Але я готова показати Вам ці картки просто зараз.
У «Поминальної молитви» за результатами другого туру загальний бал – тридцять п’ять. Тут дійсно немає картки Ігоря Грабовича. Я не знаю, з яких причин. Я про це дізналась з його заяви у пресі.
Слід розуміти, що засідання Експертної комісії вважається дійсним, якщо збирається кворум експертів - третина від загальної кількості, тобто щонайменше сім. Проект «Поминальна молитва» оцінювали десять експертів. Ми маємо дев’ять карток з десяти - коли відбувалось засідання, ніхто не з'ясовував, чому не вистачає однієї картки, тому що був кворум. Експерти індивідуально заповнюють ці картки і здають технічному секретарю комісії — факт подання не фіксується. Є кворум — підраховується середній бал. Що стосується «Толоки», то вона набрала в середньому тридцять чотири бали. І картка Грабовича зарахована — сорок вісім з п’ятдесяти балів.
Ви знаєте, що таке проект «Поминальна молитва»? Це п’єса Григорія Горіна за твором Шолом-Алейхема «Тев'є-Тевель», вистава за яким близько двох десятиліть з повними аншлагами йде у Національному драматичному театрі імені Франка. За роль у цій виставі в 93-ому році Богдан Ступка отримав Шевченківську премію, у 2004 був удостоєний титулу «Жива легенда» і визнаний онукою Шолом-Алейхема найкращим Тев’є-Молочником. Це проект, в якому Богдан Сильвестрович Ступка — герой України, просто найкращий актор України, мав зіграти Тевеля на екрані.
Якщо пан Грабович вважає, що Держкіно України мало щось сфальсифікувати стосовно Богдана Сильвестровича, то я взагалі не хочу про це говорити.
Ще раз хочу наголосити, що мені дуже важливо мати незаангажовану експертну думку (вказує на картки з оцінками експертів). Ніхто ніколи не робив відкритих конкурсів, нічого не оприлюднював. Формування програми ніколи не було відкритим. Думки експертів потрібні Держкіно, щоб сформувати рішення стосовно фінансування кінопроектів та зменшити ризик помилки. Ми звернулись до фахівців, вони нам допомагають, у кожного з них - власна професійна думка та оцінки. І я ще раз хотіла б їм за це подякувати.
Ви, напевне, знаєте, що український режисер Сергій Маслобойщиков покинув проект “Діамантовий хрест”. Як тепер буде регулюватись ця ситуація, оскільки проект фінансується з україно-російською ко-продукцією? Сам режисер не знає, чи буде тепер відповідати той фільм, який було затверджено, з тим, який вийде насправді.
У нас було декілька нарад з цього приводу — були присутні Сергій Маслобойщиков, продюсери як з української, так і з російської сторін. Якою дійсно є причина виходу Сергія з проекту? Є дві версії – режисерська та продюсерська. Але ми не судді, наше завдання – знайти єдиний правильний вихід з ситуації, що склалася.
Позиція Держкіно незмінна: якщо проект запустився у виробництво з українським режисером, то знімати його має саме український режисер. Крім того, у проекті залишився український оператор Богдан Вержбицький. Він починав фільм разом з Сергієм Маслобойщиковим і продовжує роботу над ним.
Було проведено переговори щодо заміни режисера і 23 квітня цього року від компанії «Патріот-Фільм» ми отримали угоду, укладену з новим режисером-постановником фільму «Діамантовий хрест» Олександром Столяровим. Це український режисер, якому не байдужа постать святителя Луки, свого часу він зняв кілька документальних фільмів на цю тему. Отже, сьогодні ми маємо підтвердження наявності українського режисера у проекті. Тому складові ко-продукції у зв'язку з виходом режисера-постановника не змінились, а оцінку творчої складової ми зробимо після того, як фільм вийде на екрани. І зробимо це разом із глядачами.
Далі буде. Друга частина інтерв'ю з Катериною Копиловою буде опублікована найближчим часом.