ГлавнаяБлогиБлог Юрія Лагутова

Зе!Джамахірія?

Володимир Зеленський, агітуючи за свою партію на позачергових парламентських виборах, відкрив народові істину: «Кожен з нас Президент!» Таким чином, офіційно дано старт історично омріяному загальноукраїнському дійству, відомому з КВН як «Творим, что хотим».

Фото: EPA/UPG

Куди заведе проголошений напрям руху державного будівництва прогнозувати передчасно. Все залежить від конкретно-прикладних практик його втілення у життя на ґрунті суспільного устрою нашої неповторної України. Оскільки ні класична електоральна демократія, ні доморощена кривава диктатура тут не приживаються, пропоную уважно придивитися до рідкісної джамахірії. Тим більше, що її теоретичні засади були викладені саме у «Зеленій книзі». Будучи прихильником творчості Бакуніна, Кропоткіна й Руссо, полковник Каддафі запроваджував у Лівії «народоправ’я». Це, на мій погляд, найбільш підходящий аналог арабському неологізму, винесеному до заголовку даної статті.

При встановленні джамахірії традиційні інститути влади скасовувалися. Повсюдно формувалися народні комітети і народні конгреси. Держава поділялася на безліч комун (громад), що представляли собою самоврядні міні-держави у державі, володіючи всією повнотою влади у своєму окрузі, включаючи розподіл бюджетних коштів. Управління комуною здійснювалося первинним народним конгресом, до якого входили всі члени комуни (тобто жителі комуни). Кожна людина мала право висловити свою пропозицію на засіданні народного комітету. Кожен брав участь в ухваленні рішень та здійсненні влади. Держава була спілкою комун.

Кожен первинний народний конгрес обирав своїх представників у народний комітет вищого рівня і Загальний Народний Конгрес Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахірії (вищий законодавчий орган). Останній мав право вносити до порядку денного лише питання, обговорені первинними народними конгресами. Отже, у державному управлінні номінально брало участь все доросле населення країни, об’єднане в базові народні конгреси.

Чи відчували усі вони себе «президентами»? Напевне, не дуже, оскільки трагічна доля основоположника джамахірії добре відома. Звісно, Україна – не Лівія! Але і у нас був свій досвід. Його ідейну сутність яскраво висловлено у відозві махновського командування, оприлюдненій 1919 року в контексті перебігу бойових дій часів Української революції: «Повстанці-махновці борються за цілковиту самостійність і свободу України. Їх найближчою ціллю є знищення Денікінської армії для встановлення Української Безвладної Трудової Федерації».

Відтак, вже не виглядає зовсім беззаперечним легендарний вираз Черчилля про те, що демократія – найгірша форма правління, якщо не брати до уваги всіх інших. Особливо, коли фантазію українців стимулює президентська гра слів.

Юрій Лагутов Юрій Лагутов , Директор Центру суспільного розвитку «ІНТЕР-АКЦІЯ»
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter