Так, з призначенням на посаду голови Київської міської державної адміністрації та усвідомлюючи надзвичайну персональну відповідальність за подальше виконання посадових обов’язків згідно з набутими широкими повноваженнями, мер приступив до змін, що, як було обіцяно його біг-бордами, «почнуться з Києва».
Якщо вищезгадані колізії складно назвати досягненнями, то не меншими «звершеннями» позначилася кадрова політика керманича міста. В перших ешелонах столичної влади знову переважають або одіозні постаті, або «люди без біографії», котрі нагадують «молоду космічну команду». Процес подібних змін табличок на кабінетах охопив не лише Хрещатик, 36 та більшість райдержадміністрацій. Масово «полетіли голови» керівників численних комунальних підприємств.
Більшість із них подали заяви за власним бажанням після першого ж натяку, бо розуміли, що за попередні роки напрацювали на іншу статтю, але дехто відмовився. Серед «незламних» виявився, зокрема, начальник КП «Київжитлоспецексплуатація» Анатолій Дмитрович Візір. Дійсно, з якої такої радості мав облишати важливу для міста справу цей серйозний фахівець та свідомий громадянин, будучи призначеним на посаду Бондаренком В.Д. вже після перемоги народного повстання, де сам брав активну участь.
Витримавши «поєдинок поглядів» (Кличко В.В. особисто здійснював психологічний тиск), Візір А.Д. продовжував сумлінне виконання службових обов’язків. Провалилася і господарська спроба «зачистки». З’ясувалося, що за підсумками діяльності у першому півріччі 2014 р. підприємство має прибуток, який регулярно спрямовується до міського бюджету, його штатний розпис оптимізовано, а нераціональні видатки припинено. Відтак, балансова комісія, що здійснила перевірку стану підприємства від імені міського департаменту майна, визнала діяльність КП «Київжитлоспецексплуатація» задовільною.
Але звільнення сталося. Безпідставне та волюнтаристське… Болеслав Прус у романі «Фараон» писав: «Справа не в тому, чи потрібні піраміди, а в тому, аби воля фараона, одного разу висловлена, була виконана».
Тепер Візір А.Д. знає чим закінчується непокора волі Кличка В.В. Проте чи немає чогось надто особистого, сімейного у нестримному бажанні прибрати принципового керівника, який завжди дуже ретельно розмірковує над рішеннями щодо відчуження майна територіальної громади Києва? А «Київжитлоспецексплуатація», між іншим, має на своєму балансі не лише технічні будівлі та комунікаційні колодязі, але й заміську базу відпочинку в Бучі, яку останніми роками орендує Фонд братів Кличків. Можливо, саме зять пана Р., одного із провідних юристів Київради, якому, начебто, обіцяна «омріяна» посада, на радощах не дивлячись «підмахне» приватизацію комунальної бази на користь орендаря…
… Ви запитаєте: за що боролися? Відповім: не припиняти боротьби! Все тільки починається. Розумію, 25 травня 2014 р., у патріотичному пориві, було складно розгледіти курс Кличка В.В. на капіталізацію іменного бренду. Одиниці звертали тоді увагу, що надто багато грошовитих «перевертнів» вклалися в «УДАР», а він радо прийняв їх до себе.
Тепер наш Київ – їхня винагорода. Але нині ми кожен день звільняємо свою свідомість від омани. Щоб стати гідними громадянами нового часу, необхідно з кожними виборами підвищувати відповідальність при голосуванні, вчитися відкидати штучні бізнес-проекти і обирати справжніх ідейних політиків-борців. Лише тоді ми станемо реальними господарями свого міста!