Україна рішучими кроками наближається до соціально-економічної прірви. Усі можливі прогнози погіршено. І щодо зростання ВВП, і щодо незначної девальвації гривні, і щодо дефіциту державного бюджету. Тепер уже всім незалежним спостерігачам очевидно, що без відновлення кредитування з боку МВФ в Україні розпочнеться масштабна криза. Бо дефіцит державного бюджету може скласти за підсумками року біля 50 мільярдів гривень. А дефіцит Пенсійного фонду зросте щонайменше до 15 мільярдів. Долар перетне 9-ти гривневу позначку і може не зупинитися. А промисловість наприкінці року дасть від’ємний показник зростання.
Пресувати малий та середній бізнес вже далі нікуди. Адже за даними Європейської бізнес асоціації 77% підприємців і так скаржаться на те, що податкова вимагає сплати податків наперед. Уряд, якщо його знов сформують із мільйонерів та мільярдерів, навряд чи обмежить апетити споріднених бізнес структур щодо розпилу бюджету. А великий бізнес, просунувши до Верховної Ради по мажоритарці потужний загін своїх представників, заблокує будь-які спроби прикрити офшорні схеми ухилення від податків.
За таких умов секвестр державного бюджету стає невідворотнім, як і настання листопада після жовтня. При цьому єдиним об’єктом для «обрізання» залишиться соціальна сфера. І нова «прогресивна» ініціатива від Тігіпка скинутися на покриття боргів із зарплати на державних підприємствах – це лише перша прикидка нової соціальної політики. За кожну гривню, яку сьогодні отримає пересічний громадянин, з його кишені після виборів витягнуть щонайменше три.
Тому вся нинішня передвиборна пропаганда про те, що найважчі часи для народу вже позаду є відвертою брехнею. Вони наближаються і стануть реальністю ще до кінця цього року. Якщо, звісно, не поміняти цю владу…