Марінь у Президента Януковича (звісно, у нього вистачило розуму не казати про Межигір’я, гвинтокрил, літак, родинні скарби…) на той час було не так вже і багато. Але, втілення їх у реальне життя обіцяло країні – авторитет у світі ( «наляканому» - за словами Януковича – «Ющенком та Тимошенко»), а її громадянам - казкове благоденство.
Отже, мріяв Віктор Федорович тоді про безвізовий режим і зону вільної торгівлі з Євросоюзом, про дешевий російський газ в обмін на любов- дружбу - Севастополь, про зменшення державного боргу і подолання корупції, наплив інвестицій і революційне скорочення витрат на утримання держапарату, подолання бідності…
Ще однією знаковою мрією була стабільність у владі, якій, насамперед, заважали Конституція в редакції 2004 року та, не зовсім стійка, більшість у парламенті. Але, за великим рахунком, українцям, як свідчить сьогодення, ця стабільність життя не покращила…
Тим не менш – Конституцію змінили, до більшості членів, які наразі майже офіційно звуться «тушками», прикупили. Владна стабільність була з успіхом вибудована. При цьому, навперек позиції тих, хто ще сумнівається у професіоналізмі влади (правда, з у професіоналізмі з відверто кримінальним душком), хочу заявити - можуть, якщо насправді хочуть!
У цьому ж березні, можна вже впевнено казати, що з більшістю своїх мрій пан Янукович вимушений вже розпрощатися і, мабуть, назавжди…
У Європі, лідерів яких глава нашої держави «кидав» не один раз, все більше виникає сумнівів щодо справжності євроінтеграції України.
З Росією «любові» теж не виходить.
Кляті бюрократи не тільки множаться шаленими темпами разом із службовими автівками та й ще чинять спротив реформам. А задоволення від ув’язнення злобливих Тимошенко разом із поплічниками все більше згасає під тиском «нетямущих» американців з європейцями.
І в такий важкий час біль у серці нагадала Президенту про його мрії збільшувати соціальні виплати, про що він і повідомив «Російській газеті» напередодні московського візиту. А до того ще вірним сподвижникам на з’їзді Партії Регіонів, а до того - відданому кабміну, а зовсім-зовсім раніш – у своїй програмі кандидата у президенти – виборцям України.
Так що, тривала історія цієї незбутньої мрії про «соціальну захищеність», «доступне житло», «повноцінне життя пенсіонерів» та інші передвиборні посилання нічого, на жаль, крім занепокоєння за свій гаманець не викликає.