Нещодавно відвідував передові позиції наших хлопців на Миколаївщині. Війна мобільна, лінія фронту постійно змінюється, наші загони маневрують, проводять контратаки, поступово звільнюючи захоплені ворогом території. Будувати залізобетонні укріплення в таких умовах вочевидь складно і просто недоцільно. Деревина залишається оптимальним матеріалом для будь-яких «швидких» польових фортифікаційних споруд.
З початку війни потреби військових стали для Лісагентства першочерговими. Під задачі оборонного сектору мобілізовані всі наявні ресурси – технічні, фінансові, людські. Ми передали Збройним Силам понад 600 автомобілів. Нашими лісгоспами передано військовим майже 100 тисяч кубометрів лісоматеріалів, дров, пиломатеріалів. Якщо казати про Миколаївщину, приблизно три четвертих матеріалу для будівництва фортифікацій ми завозимо з західних регіонів. Четверта частина надходить з місцевих лісгоспів, які традиційно є дотаційними.
На багатьох ділянках фронту бойові дії приймають позиційний характер, відповідно, потреби військових у лісоматеріалах будуть зростати. Особливо восени, коли нашим військовим потрібно буде укриття від холодів. Ми до цього готуємось.
Водночас не можу не згадати про юридичний аспект: заготівля лісоматеріалів для фронту потребує не лише технічних ресурсів, але й відповідних змін у нормативній базі.
З перших днів війни виникла певна юридична неузгодженість. Доволі часто військові, ТРО самостійно приймали рішення про вирубку лісу. В Київській, Чернігівський, Сумській та інших областях валили дерева, щоб заблокувати дороги. Облаштовували позиції у лісах. Ніхто не питав дозволу - рятували країну.
Лісагентство запропонувало проєкти змін до нормативно-правових актів. Щоб узаконити заготівлю лісу в умовах бойових дій, потрібне нове поняття – рубки, пов’язані з обороною та безпекою держави. Такі рубки здійснюються на вимогу військових адміністрацій або сил оборони та сил безпеки.
Механізм чіткий та прозорий – командири частин звертаються до лісництв, на місці вирішується, що і скільки треба, фіксується. Оформлення дозвільних документів може відбуватись після рубки. Але є підтвердження, є облік, є можливість надалі провести перевірку, зокрема з залученням громадськості та екологів. Доречи, аналогічна процедура вже передбачена законодавством. Якщо дерева внаслідок негоди падають на лінії електромереж, перекривають дороги, загрожують безпеці людей, допускається прибрати ці дерева, а вже згодом оформити лісорубний квиток.
Я розумію схвильованість екологів, громадських активістів. Поважаю позицію людей, які багато років опікувались захистом лісів, боролись з незаконними рубками. Але взагалі нічого не змінювати - це означає спровокувати правовий хаос. Неадаптованість нормативно-правової бази вже призводить до наслідків.
Один з прикладів. Національний парк на північному кордоні. На початку війни зайшли наші військові облаштували захисні позиції. З чого облаштували? Якщо позиції в лісі, то зрозуміло, що з деревини. Бліндажі, бруствери. У березні з’являються правоохоронці й порушують кримінальне провадження за фактом незаконної рубки. Це ж природно-заповідний фонд. Лісники кажуть – там військові, нам навіть заборонено наближатись до цього району. У відповідь: «Розуміємо, але не можемо не реагувати, є закон». І правоохоронці праві.
Саме відсутність чітких легальних механізмів та узаконених правил створює умови для спроб мародерства. Якщо всі формально порушують, то чому б цим не скористатись?
Тому ми просто не маємо права рухатись за інерційною траєкторією мирного часу. Сьогодні найбільша цінність – життя та здоров’я наших воїнів.
Ситуація в галузі змінюється постійно. Зруйновані дороги, заміновані території, іноді відсутність потрібних представників науково-експертних установ, які евакуювались в інший регіон. Заборона на оприлюднення певних даних, які до війни були відкритими. Для роботи в умовах війни потрібно прибрати зайвий бюрократизм, спростити механізм, процедури. Ніхто не забороняє швидко адаптувати та змінювати нормативну базу. Будь-які зміни не назавжди: лише ситуація стабілізується, тимчасово скасовані вимоги одразу повертаються.
З огляду на активізацію процесу євроінтеграції України варто пришвидшити й розгляд стратегічних ініціатив Лісагентства, які наближають галузь до нормативів Євросоюзу. Мова йде, зокрема, про нові правила рубок. Ще на початку 2021 року ми почали надавати перевагу вибірковим методам рубки, рубкам переформування та природному поновленню лісів – це цілком європейська практика, яка дає можливість проводити заготівлю, зберігаючи ліс. Рік тому зібрали велику виїзну нараду на базі державних лісогосподарських підприємств Львівської області. Запросили кращих науковців і практиків з Львівської області, де вибіркові методи рубок досліджують і використовують уже протягом багатьох років. В результаті розробили нові правила, за якими вже цього року мала розпочатись заготівля деревини. Але процес узгодження документа все ще триває. За цей час суто на «політичній волі» керівництва агентства ми збільшили частку вибіркових рубок у Карпатському регіоні з 50 до 70%. У найближчі кілька років вийдемо на 80-85%. У таких лісах, як ялицево-букові, цей показник дорівнює ста відсоткам. Вважаю, що саме нормативно-правова база має підштовхувати позитивні зміни, а не навпаки.
Ми всі сьогодні – одна команда, яка повинна грати на спільний результат. Це єдиний рецепт Перемоги.