По-перше слід вказати на особливе положення Ізраїлю: у більшості великих і впливових країн світу існує дуже сильне проізраїльське лоббі, яке дозволяє зберегти статус-кво Ізраїлю на Близькому Сході. І це лоббі - не просто натовп мітингувальників з доходом нижче середнього, це велика кількість реальних лобістів інтересів своєї Землі Обітованої, аналітиків, фінансистів, банкірів та лідерів думок. Вони і без надпотужних збройних сил здатні захистити інтереси своїх братів на Близькому Сході: їм достатньо пролобіювати законопроект у Конгресі щодо надання Ізраїлю військового обладнання та озброєння на мільйони доларів, або ж просто усіма засобами нівелювати вплив пропалестинського лоббі в своїй країні. В умовах зовнішньополітичної слабкості України наражати себе на небезпеку з боку проізраїльських сил є очевидним самогубством.
Окреме питання це навіть не стільки ставлення Ізраїлю до України, скільки позиція США з цього питання. Усі спроби Петра Порошенка налагодити стратегічні дружні контакти з новим керівництвом США на чолі з Трампом стають ще менш успішними. Причиною тому є різка проізраїльська політика, яку збирається проводити Трамп і республіканці. Українській владі, яка вже відверто скомпрометувала себе перед республіканцями різкою і неприкрито однозначною підтримкою Гіларі Клінтон, дуже ризиковано вкотре виявляти свою "антиреспубліканську" позицію", тим більше позицію антиізраїльську (так само небезпечною для України може бути хіба що прокитайська позиція). За деякими кулуарними свідченнями, пропалестинському голосуванню України в ООН допоміг Джо Байден, спонукавши українських дипломатів голосувати проти Ізраїлю. Якщо це дійсно так, можна просто дивуватися недалекоглядності наших дипломатів: вони досі орієнтуються на демократів, навіть у зовнішній політиці! За такі ігри нас можуть не погладити по голові нові очільники Вашингтону, що є безумовно тяжким ударом по нашій нацбезпеці.