Знову в alma mater або Як «реформують» юридичну освіту

Не так давно у Верховній Раді України зареєстрували проект Закону України № 7147 «Про юридичну (правничу) освіту і загальний доступ до правничої професії». Документ миттєво викликав неабияку дискусію. І небезпідставно. Адже у ньому передбачено чимало «оригінальних» змін. Вони можуть стати неприємним сюрпризом для багатьох осіб, хто колись отримав такий бажаний диплом про вищу юридичну освіту.

Фото: megaobzor.com

Юристи і «не юристи»

Найбільш неоднозначною статтею законопроекту є, безумовно, його стаття 21. У ній автори визначили, які саме правничі професії мають існувати в Україні.

Відповідно до її положень, правничими професіями визнаються лише чотири, а саме: судді, адвокати, прокурори та нотаріуси. Окрім цього, виділяється окрема категорія осіб, які здійснюють професійну діяльність в сфері права. До неї ініціатори законопроекту зараховують державних службовців чи службовців в органах місцевого самоврядування, які працюють на посадах керівників та заступників керівників юридичних служб. Сюди ж - державні службовці в Мін’юсті, ті, хто займає посади, пов’язані з наданням безоплатної правничої допомоги, помічники суддів, помічники адвокатів, прокурорів, нотаріусів. Плюс – ті, хто здійснює науково-викладацьку роботу в правничій школі.

І все. Більше до правничої професії ідеологи «глобальних трансформацій» не знайшли кого зарахувати. Отож усі ті, хто все життя пропрацював на посадах юридичних радників (юрисконсультів), або ж успішно здійснював представництво інтересів фізичних та юридичних осіб в судах, але не отримав посвідчення адвоката, не гідні бути зарахованими до правничої професії! Як і не потрібно мріяти про це особам, які працювали в головному юридичному управлінні Верховної Ради України і намагались хоч якось виправити усі ті недоліки законопроектів, підготовлених народними депутатами. Та й багато інших громадян, хто отримав юридичну освіту, на думку авторів законопроекту, не мають жодного права вважитись правниками.

Такі зміни є неправильними, дискримінаційними і не можуть бути підтриманими. Окрім цього, вказані нововведення не враховують положень статті 131-2 Конституції України, яка передбачає, що адвокати здійснюють представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Однак, крім цього містить ще і частину п’яту, відповідно до якої законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та тих, хто визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Можливо, автори законопроекту вже забули або ж і не читали, зважаючи на його значний обсяг, про нещодавно прийнятий Верховною Радою закон «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Документ виділяє у господарському, цивільному та адміністративному процесах переліки малозначних справ. Це означатиме, що в таких справах представництво інтересів в судах можуть здійснювати не лише адвокати, а й інші представники юридичної професії, якщо їх залучать до справи сторони. А тому визначений у проекті закону перелік правничих професій є неповним і потребує доопрацювання.

Окрім цього, абсолютно нелогічним є пункт 7 Прикінцевих і перехідних положень законопроекту. Відповідно до нього, особи, які на момент набрання чинності законопроектом є державними службовцям чи службовцями в органах місцевого самоврядування, які працюють на посадах керівників та заступників керівників юридичних служб; державними службовцями в Мін’юсті; надають безоплатну правничу допомогу; є помічниками суддів, адвокатів, прокурорів, нотаріусів або ж здійснюють науково-викладацьку роботу в правничій школі, вважаються такими, що мають вищу юридичну (правничу) освіту лише протягом п’яти років з дня набрання чинності цим законом.

От цікаво, на думку «реформаторів», далі, наприклад, в усіх помічників суддів має статися амнезія і вони цілковито і до кінця життя забудуть все, що вивчили на юридичному факультеті та дізналися з практики? Чи після п’яти років з дня набрання чинності цим законом юридична наука перевернеться з ніг на голову, теорія держави і права зміниться до невпізнання, а основою цивільного права буде вже не римське, а право марсіан? Бо не знаю, що має ще статися, щоб осіб, які після успішного завершення університету отримали диплом про вищу освіту, в один момент вважати такими, які ніколи не вчилися.

Що таке юридична освіта?

У статті 1 законопроекту № 7147 передбачається, що юридична (правнича) освіта – це вища освіта за спеціальністю «право», здобуття якої відбувається за наскрізною програмою в рамках магістерського рівня вищої освіти.

Тобто, всі ті, хто отримав раніше диплом магістра за спеціальністю «право», але навчався не за наскрізною магістерською програмою, а за будь-якою іншою, не вважатимуться такими, які здобули вищу юридичну освіту. Зазначене вище підтверджується і тим, що в прикінцевих та перехідних положеннях законопроекту немає норми про те, що усі дипломи про здобуття ступеня магістра за спеціальністю «право», які були видані до набрання чинності цим законом, прирівнюються до аналогічних дипломів, які будуть видані після набрання ним чинності. Такі зміни суперечать Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів звужувати зміст і обсяг існуючих прав.

Крім того, відповідно до чинного законодавства є багато професій, вимогою для зайняття яких є наявність юридичної освіти.

Так, стаття 127 Основного Закону передбачає, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту. Стаття 131 Конституції України визначає, що член Вищої ради правосуддя має належати до правничої професії. Також у статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту. А в статті 10 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» вказано, що «державним виконавцем може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту».

Таким чином, якщо законопроект «Про юридичну (правничу) освіту і загальний доступ до правничої професії» приймуть у зареєстрованій редакції, то особи, які здобули вищу юридичну освіту до набрання чинності цим законом, не зможуть зайняти вказані посади. Адже, виходить, вони здобули не таку юридичну освіту, визначення якої наводиться у законопроекті. З такими змінами їм необхідно ставати лише Генеральними прокурорами. Оскільки, для зайняття цієї посади, як показує наша дійсність, юридичної освіти не потрібно.

Додатковий орган

У проекті закону передбачено, зокрема, створення галузевої експертної ради Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. На думку авторів законопроекту, із появою цього органу, якість юридичної освіти в Україні мала б суттєво покращитися.

Згідно із статтею 14 законопроекту така галузева експертна рада є постійним, уповноваженим державою колегіальним органом, який утворюється з метою гарантування якості юридичної (правничої) освіти, забезпечення незалежної її перевірки та оцінювання відповідно до цього Закону та Закону України «Про вищу освіту». Вона має складатися з 17 членів, строк повноважень яких буде становити 6 років (стаття 15).

Цікаво, що співавторами цього законопроекту є багато професорів, докторів юридичних наук, навіть декани юридичних факультетів. Але при розроблені вказаних вище положень проекту чомусь ніхто не врахував норми ст. 21 Закону України «Про вищу освіту». А там чітко передбачено, що галузеві експертні ради Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти формуються у складі від 9 до 15 членів, а не 17-ти, на строк не більше ніж три роки, а не на шість.

Тому прийняття проекту закону «Про юридичну (правничу) освіту і загальний доступ до правничої професії» створить колізії між його нормами і положеннями Закону України «Про вищу освіту».

Окрім цього, відповідно до норм законопроекту до складу Галузевої експертної ради Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти мають входити дві особи із числа суддів, обрані З’їздом суддів України (стаття 15 законопроекту).

Відповідно до статті 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом. Суддя не може поєднувати свою діяльність із підприємницькою, адвокатською діяльністю, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу (крім викладацької, наукової чи творчої).

Зважаючи на те, що Галузева експертна рада Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти визначається проектом як постійний, уповноважений державою, колегіальний орган, включення до його складу суддів буде порушенням вимоги щодо несумісності. Оскільки здійснення ними такої діяльності прямо заборонено профільним законом.

Без заочної форми навчання

І на завершення. Проект закону пропонує скасувати заочну форму навчання на юридичних факультетах. Натомість, нагадаю, денна форма в Україні триває 6 років.

До прикладу, у Великобританії, Нідерландах чи США, вищу юридичну освіту здобувають 4 роки. При чому, їхня денна форма навчання значно відрізняється від нашої. Там відвідування пар не є обов’язковим. Для студентів стаціонару всі матеріали доступні в Інтернеті. Єдине, що береться до уваги, так це результати іспитів. Тому за шість років американський студент здобуде не лише теоретичні знання, а й практичні. А в нас все націлено на те, щоб студенти-юристи якнайдовше залишалися в стінах їхніх alma mater. А з такими змінами туди хочуть повернути ще й тих осіб, які їх вже колись завершили. Може, досить уже в інтелектуалів бавитись?

Владимир Пилипенко Владимир Пилипенко , Представитель Украины в Венецианской комиссии 2013-2017, кандидат юридических наук
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter