Винищення села, що його почали Павло Лазаренко через ЄЕСУ і бартерні розрахунки, підхопили естафету нинішні послідовники.
Приміром, до 2002 року агрофірма «Асканія-Нова» Чаплинського району Херсонської області мала 15 000 землі, на зрошенні працювали 42 «Фрегати», функціонувала потужна система. П ять відділень, машино-тракторний парк до 100 одиниць техніки, кілька молочно-товарних і тваринницьких комплексів, 1000 голів великої рогатої худоби, свині, мериносні, тонкорунні елітні вівці, оздоровчий дитячий табір «Лелека» тощо.
На сьогодні все то – самі руїни. Але про винищення активів агрофірми буде наступного разу. У першій частині є необхідність розповісти про те, як перестав існувати дитячий оздоровчий табір.
"…11.02.10 Міністерство економіки України, з урахуванням матеріалів ГоловКРУ і СБУ, сформувало перелік зі 128 об'єктів державної форми власності, відносно яких можуть здійснюватися неправомірні дії з метою заволодіння державною власністю. Про це УНІАН повідомили у прес-службі Мінекономіки.
Найбільш гучними фактами незаконного відчуження майна в ньому є відчуження у результаті санації державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислювальних руд», неправомірне заволодіння та відчуження майнового комплексу бази відпочинку "Лелека" та земельної ділянки площею 7,5 га організованою злочинною групою…земельних ділянок санаторіїв Міністерства охорони здоров'я і самовільне захоплення земельних ділянок Міжнародного дитячого центру «Артек».
З приводу дитячого оздоровчого табору «Лелека» було направлено шість депутатських звернень до Генерального прокурора України та Голови СБУ. Проти рейдера тричі порушувалась і припинялась кримінальна справа.
04.11.2009 питання розглядалось на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією і прийнято відповідно постанову…"
Все то – інформація з відкритих офіційних джерел. Але чому ж така поважна і дуже специфічна організація, як СБУ, повинна була перейматись долею дитячого табору? Що ж, спробуємо розібратись по порядку.
1002 – 2003 років значна частина майна з балансу Державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова" Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова постановою Президії УААН було передано до дослідного господарства "Асканійське" Інституту олійних культур.
Що ось уже протягом більше 30 років ним керує Герой України Віра Опанасівна Найдьонова. Котра за довгу кар’єру була і у селянській, і у народній партії, Нашій Україні, а в вересні 2012 року, напередодні виборів урочисто, на сцені ККЗ «Ювілейний» стала до лав Партії регіонів.
Але партії партіями, а й про добробут треба подбати. Тож згідно з витягом з багатотомної саги судових тяжб витікає таке. Спершу під заставу майн ЦМК «Лелека», що на той момент є у державній власності, в одному з банків керівництво «Асканійського» бере позику.
Як виходить з судових документів, ту позику як водиться не було повернуто. Ну і «пошла писать губернія». Одні судові засідання проводились з оскарження постанови Президії УААН про передачу «Лелеки» від «Асканії-Нова» «Асканійському».
Інші про визнання недійсним права власності, наступні…коротше, в усіх тих казуїстичних моментах хто завгодно не тільки ноги, а й мізки зламає. Та тяганині є уже багато років. Йде вона і досі. Але й то ще не все.
«Асканія-Нова» ще 2003 року почала процедуру банкрутування. Спершу, як водиться, то була санація, допоки найжирніші шматки власності було по дорозі десь «загублено». А з 2007 року – саме банкрутство. Та як ви вже здогадались, доля «Лелеки» від того легшою не стала.
Виявляється, у керівництва «Асканії-Нова» з 2000 року на руках було свідоцтво права власності на ЦМК «Лелека». Про який воно мовчало мов партизан. А з 2003 року, після передачі майна до «Асканійського» керуючий санацією почав паралельно, з другого боку продавати того ж самого дитячого табору.
Тобто ту нещасну «Лелеку» продавали одночасно з двох боків. «Вдарили з двох флангів», як кажуть воєнниє. Чи знали про те обидві «високіє сторони», чи ні – сказати не візьмуся. Але якщо знали, то це однозначно є «мошеннічество в особливо великих розмірах». Чи я не правий?
Тож зрозуміти, що відбувалося далі всі ті роки, вкрай важко. Але можливо. З являлись і зникали якісь фірми-одноденки, мінялися мов в калейдоскопі покупці – продавці. Третєйскі районні суди йшли слідом за Вищим Господарським й апеляційними судами. Сотні незрозумілих для пересічного громадянина рішень і термінів.
Але результат – дуже простий і зрозумілий. Нині за документами ЦМК «Лелека» сьогодні є у власності такого собі ТММ «Палада», місто Київ. За неофіційними ж даними воно ще й досі «висить» на балансі УААН. Без пляшки тут розібратись точно неможливо.
Але що можна стверджувати однозначно, так це те, що колись потужний табір, що до 2002 року працював в три зміни, досі не прийняв на оздоровлення жодної дитини. До речі, згідно оцінки його балансова вартість…300 000 гривень. І то є дуже сумно. Але я його за такою ціною теж купив би. та не продадуть.
Нажаль, то історія вельми типова. В матеріалі «Вот вам, детки, отдых от папаши Азарова» ми розповіли, як в приватну власність віддано єдиний, що залишився міський комунальний дитячий, культовий Херсонський табір імені Івана Голубця, на березі моря в Скадовську.
Також «пішли з молотка конкретним людям» оздоровчий табір – красень на березі Чорного моря Скадовського району, 9.6 га. Що раніше належав «Херсонським комбайнам». Зник оздоровчий табір «Орльонок» Херсонського бавовняного комбінату. І той сумний список можна продовжувати дуже довго.
Але працівники знищеної «Асканія-Нова» ще й досі, наївні, пишуть колективні звернення до Президента УААН, Президента України Януковича, Генерального Прокурора, в комітети Верховної Ради, СБУ. Що ж, пишіть. Слава Богу, писати ще не розучились.
Але то вже інша історія, Країно!