Сьогодні фактично вирішується, чи матимемо ми якісну медицину завтра – чи будуть підписані відповідні документи, чи дійсно міністерство взяло курс на зміни.
У новій моделі інтернатури майбутній інтерн зможе самостійно обирати місце проходження інтернатури. Вибір спеціальності в інтернатурі залежить лише від інтерна: від його бажання та від його результатів навчання.
Закладам охорони здоров'я компенсуватимуться витрати на заробітну плату та на виплату доплати лікарям-менторам. При цьому не важливо, це приватний, комунальний чи державний заклади та чи навчався студент на “контракті” або “бюджеті”. Майбутній лікар НЕ буде навантаженням для закладів охорони здоров’я, а навпаки – полегшить їхню роботу. Адже для закладу охорони здоров’я – це можливість отримати додаткові “робочі руки”, а зарплату інтернів компенсує держава. Це дуже важливо в умовах запуску реформи вторинки, коли заклади намагатимуться оптимізовувати свої витрати.
У бюджеті на 2020 рік вже передбачено майже 202,5 млн грн на зарплату всім потенційним інтернам та додаткові виплати лікарям-менторам. Ці виплати будуть здійснюватися закладами вищої освіти відповідно до укладених ними договорів із закладами охорони здоров’я.
За новим положенням про інтернатуру будуть створені примірні програми підготовки, адаптовані (не скопійовані) під європейські вимоги (UEMS). Коефіцієнт практичної складової в інтернатурі буде збільшено. Базою інтернатури зможе стати будь-який заклад охорони здоров'я, незалежно від форми власності, який має достатній пацієнтопотік та відповідне обладнання, забезпечує доступ інтерна до пацієнтів та його практичну підготовку.
Якщо порівнювати зі старою моделлю, в новій стане неможливим "домовитися" завдяки зв'язкам чи хабарям за місце в інтернатурі. Це буде прозора та відкрита система, де розподіл здійснюватиметься автоматизовано.
Як відбувався розподіл в інтернатуру раніше? Умови для “контрактників” і “бюджетників” були нерівними. Якщо ти "бюджетник", то ти не мав права голосу. Тебе без врахування твоїх побажань та інтересів розподіляла комісія закладу вищої освіти. Куди і ким ти підеш інтерном вирішувала вона. Відповідно це відкривало можливості для корупції. Або ж, починаючи з 2017 року, “бюджетник” міг відмовитися від державного розподілу та самостійно шукати місце в інтернатурі. Він мав надати гарантійний лист із медзакладу до закладу вищої освіти, що його приймуть на роботу. Це вирішувало питання самостійного вибору, але не вирішувало питання корупції. Тут також можна було “домовитися” завдяки хабарям і зв’язкам. Якщо ти “контрактник”, то ти мав сам подбати про своє місце в інтернатурі. Знову ж таки хабарі та зв’язки цьому сприяли.
В новій системі маршрут інтерна виглядає так. Заклад охорони здоров'я надає закладу вищої освіти перелік вакантних посад для проходження інтернатури. А заклад вищої освіти вносить їх до електронної бази. Студент-медик після того як складе КРОК 2 (ЄДКІ), самостійно в електронному кабінеті вибирає 5 програм підготовки в порядку пріоритетів. Електронна система автоматизовано здійснює розподіл відповідно до рейтингового балу та встановлених пріоритетів. Після чого випускник отримує повідомлення з направленням на проходження інтернатури за однією з обраних програм. А по завершенню інтернатури – атестація (КРОК 3) за спеціальністю та отримання сертифіката лікаря-спеціаліста.
Якщо раніше університет водночас навчав та проводив атестацію інтернів, то тепер пропонується доступ до атестації через ОСКІ, який має приймати комісія, куди не входять представники закладу вищої освіти, де навчався інтерн. Атестація відбуватиметься за КРОКом 3 за спеціальністю в інтернатурі.
Звісно, в такій моделі перекриваються шляхи до корупції. Певно це подобається не усім. Але безперечно це подобається вмотивованим студентам-медикам, які нарешті отримають прозору систему.
Щодо самого навчання в інтернатурі. Воно складається з очної частини (навчання на кафедрах закладів вищої освіти) та заочної (стажування в закладах охорони здоров'я-базах стажування). Тобто з освітньої та практичної. Нині, за старої моделі, інтерни-контрактники, можуть "домовитися" з керівником медзакладу, де проходять інтернатуру, та навіть не відвідувати їх. Інтерни-бюджетники можуть бути прийняті на посаду лікарів-інтернів у заклади охорони здоров’я, які не є базами стажування. Тоді такий заклад-роботодавець відряджає лікаря-інтерна для проходження інтернатури до іншого закладу, який є такою базою. Виходить, що інтерн працює офіційно в одному місці, де йому платять зарплату, а фактично ходить на роботу в інше. Не зрозуміло, хто несе відповідальність за таких інтернів: заклад охорони здоров'я, в якому він працевлаштований, чи заклад охорони здоров'я, де він проходить стажування. Єдиним механізмом, за допомогою якого можна перевірити, чи проходив інтерн заочну частину інтернатури, чи виконував він програму інтернатури на базі стажування, є журнал обліку роботи лікаря-інтерна. Однак такий механізм є неефективним. Існує навіть така практика – журнали про проходження інтернатури заповнюються в останній день і, звісно, вони не відображають фактичну підготовку, яку отримав лікар.
Якщо ж інтерни постійно відвідують інтернатуру, це не гарантує їм доступ до пацієнта і реальну практику. Вони рідко і не завжди допускаються до роботи з пацієнтами. Звичайно, є виключення. Зараз є лікарні, які мають потужні бази інтернатури, які готують сильних інтернів. Але таких одиниці. У масштабах країни їх недостатньо. Тому і потрібна компенсація оплати праці інтернів та лікарів-менторів за державні кошти – щоби стимулювати бази стажування брати інтернів.
У новій моделі усі інтерни будуть працевлаштовані в лікарні. Раніше лише інтерни-“бюджетники” були штатними працівниками. Це і ускладнювало доступ інтерна до пацієнта. Також не всі керівники лікарів-інтернів отримували доплату за інтернів. Це питання було на розсуд закладу охорони здоров’я. Відповідно в деяких лікарнях таких доплат не було взагалі. В деяких була система непрозорих надбавок.
У новій моделі лікар-ментор отримуватиме за свою роботу доплату. Відбуватиметься регулярний моніторинг практичної роботи інтерна зі сторони закладу вищої освіти.
Сьогодні маємо шанс змінити застарілу систему підготовки лікарів та перетворити її на прозору, сучасну, рівну для всіх, яка відповідатиме європейським вимогам. Адже від підготовки лікарів сьогодні залежить життя та здоров’я пацієнтів завтра.