Проте, не дурний казав: криза це не тільки проблеми, але й можливості. Жоден уряд не робить реформ без кризи. Чим сильніша криза, тим радикальнішими можуть і мають бути реформи. І чому не провести спочатку популярні реформи?
Рецепти банальні: треба знизити податкове навантаження на бізнес і підняти зарплати. Хіба такі дії влади не будуть популярними? Інших рецептів просто не існує. Неможливо? Взаємовиключне? Можливо! Треба тільки перевернути податкову політику з голови на ноги. Треба зробити її хоч трохи моральнішою.
Податки, що накладаються на діяльність бізнесу, на його активність – за визначенням цю активність приглушують. Наприклад ПДВ порівняно з податком з продаж. Не впливаючи на кінцеву ціну товару (для споживача та бюджету байдуже хто платить цей податок – чи весь ланцюжок, чи тільки роздрібний продавець, адже ціна і сума зібраних податків від цього не залежать), ПДВ суттєво псує життя бізнесу.
Назву тільки декілька очевидних негативних факторів впливу цього податку на бізнес.
Двадцять відсотків ПДВ збільшують потребу підприємств в обігових коштах - це додаткові і нічим не обґрунтовані витрати. Від підприємства до підприємства цифра звичайно різниться, але завжди декілька зайвих відсотків до собівартості отримуємо. Адже що кредитується: не реальна економіка, а якісь віртуальні суми, які бігають туди сюди, не даючи нічого ні бізнесу ні бюджету.
Цей податок збільшує ризик у веденні бізнесу – при найменших збоях, коли підприємство входить в червону зону малоприбутковості чи збитковості, ПДВ стає великою проблемою – цей податок треба платити незважаючи на результати діяльності. Над кожним підприємством висить дамоклів меч. ПДВ є головною причиною банкрутства підприємств в Україні і це змушує їх закладати цей ризик в ціну (звичайно, кому дозволяє ринок). В часи кризи цей податок її тільки поглиблює, вимиваючи обігові кошти та погіршуючи фінансове становище бізнесу. Мінус 15% ВВП України в 2009 році тому підтвердження.
Великі суми, які виникають при нарахуванні та стягненні ПДВ, є спокусою для значної корупції і зловживань, як зі сторони фіскальних органів так і зі сторони бізнесу. Колись один бізнесмен за чашкою кави сказав: "всі великі гроші в цій країні походять з ПДВ".
Цей податок є головним гальмом для структурних реформ в Україні. Адже його природа така, що негативний вплив набагато сильніший на сучасні галузі, в яких визначальним в собівартості є праця, наприклад ІТ і легка промисловість, і таким, що його можна ігнорувати, для величезних матеріало- та енергомістких застарілих підприємств. А може власне і через це в нас така податкова система, що саме власники таких підприємств і визначали політку держави всі останні роки?
Наявність ПДВ в такому вигляді дуже зменшує можливості чесних підприємців конкурувати з сірим та чорним ринком, де цього податку нема.
Такий ПДВ значно ускладнює започаткування нового бізнесу. Адже часто щоб досягнути точки беззбитковості (вийти зі збитків) бізнесу необхідно рік, або й декілька років. І весь цей час бізнес має платити немаленький ПДВ! За рахунок яких коштів, коли підприємство ще збиткове? З якою метою!? Як започаткувати новий бізнес не мільярдеру? Відтак, такий ПДВ забороняє новий бізнес в Україні.
Повернення 20% процентів ПДВ експортерам створює для уряду просто непереборні проблеми. З одного боку держава часто не компенсує ці 20% із-за банальної відсутності коштів в казні. З іншого боку ці 20% не так рідко просто крадуться в держави.
Очевидним є, чому саме в Україні цей податок є настільки деструктивним. Причина полягає в тому, що в нас просто величезні, порівняно з іншими країнами, податки на фонд заробітної плати, що дуже збільшує перекіс в сплаті ПДВ від роздрібної торгівлі до виробництва. Не додає позитиву й корупція.
ПДВ є в Європі. Але ж в Європі набагато менша корупція. В Європі немає таких величезних податків на фонд заробітної плати. Нема торгівлі без касових апаратів. І хіба Європа економічно розвивається?! Хіба європейські темпи розвитку можуть нас влаштувати?
Податок з продаж, що його практикують, зокрема в Північній Америці, названих вище недоліків не має, адже стягується тільки в роздрібній торгівлі. Але і цей податок має свої проблеми. Причому настільки значні, що в США йде серйозна дискусія про його реформування. Головним недоліком є те, що фіскали не можуть прослідкувати весь виробничо-торговий ланцюжок і ухиляння від сплати податку є значними.
Що можна зробити в Україні без потрясінь, швидко і з великим ефектом? Пропонується реформа ПДВ, що полягає в наступних простих і зрозумілих двох кроках.
Зменшити ставку ПДВ при реалізації продукції платником ПДВ платнику ПДВ з 20% до 1-5%%, залишивши повну ставку при продажу товару кінцевому споживачу. Це не зменшує загальну суму ПДВ, що підлягає сплаті в країні, не змінює цін для кінцевого споживача, але значно полегшує ведення бізнесу і розширює податкову базу – більше ПДВ стягується в роздрібній торгівлі, а саме там і можна зловити чорні і сірі гроші! Хіба злодій не для того краде щоб купити щось в крамниці? Зберігаючи ПДВ, хоч і з мінімальною ставкою по всьому ланцюжку, зберігається можливість контролювати сплату податків. Така реформа є дуже простою в реалізації – зміна декількох слів в законі про ПДВ може дати просто революційні позитивні зміни для всієї економіки. Всі названі вище проблеми вирішуються ринковим способом.
Розширити базу оподаткування, заборонивши "під страхом смерті" торгівлю товарами, які виробляються чи продаються платниками ПДВ, без касового апарата і сплати ПДВ. На мій погляд, це може розширити базу оподаткування навіть в рази – розміри тіньової економіки в Україні нікому не відомі. Оскільки ми ще живемо і навіть щось пишемо – просто дуже великі. Де нам точно потрібен "воєнний стан" – це в роздрібній торгівлі. Дійсно, хіба має значення звідки гроші, якщо основний податок всі сплачуватимуть на виході з крамниці? Хіба ми маємо право зараз дивитись як процвітає контрабанда?
Інший проблемний податок - ЄСВ в 46%. Тут ми є рекордсменами в світі. Руйнівний вплив цього антирекорду на економіку є очевидним і не потребує коментарів. Зниження цього податку є життєво важливим.
Життєво важливим є також негайне! підвищення зарплат і пенсій. Чому це треба робити теж зрозуміло і додаткових пояснень не вимагає.
Як же ж поєднати ці зрозумілі виклики, що здається виключають одне одного. Проте вихід є.
Єдиним реальним джерелом негайного! підвищення зарплат є зниження до мінімуму (десь до 5% або й нижче!) єдиного соціального внеску. Це дасть можливість підвищити зарплати на 40%-45%. Вже! А якщо знизити ще й податок на зарплату з 1 5% до 5% або й до нуля (якими словами можна обізвати оподаткування в 15% місячного доходу в 50 доларів?), то можна підвищити на всі 50-55%%! Як бюджетникам так і в бізнесі без жодного зовнішнього фінансування. Можливо, нарешті, виведемо зарплати з тіні? А із зарплатами і весь бізнес? Хіба без швидкого розвитку бізнесу в нас є шанси вижити? Хіба не очевидно, що без перенесення акцентів фіскальної політики з ділової активності на споживання економіка держави приречена?
Весь дефіцит пенсійного фонду, що, звичайно, сильно зросте, має наповнюватись з бюджету.
Для наповнення бюджету є тільки два шляхи – підвищення економічної активності та розширення податкової бази.
Пожвавити економічну активність крім реформ, що стосуються бізнес-клімату, дозволить згадане вище радикальне зниження ЄСВ та реформа ПДВ.
Компенсувати зниження ЄСВ і наповнити пенсійний фонд можна розширенням бази оподаткування за рахунок сірих та чорних грошей (див вище). Також можливим видається підвищення ПДВ з теперішніх 20% до 25% чи навіть тимчасово до 30% (такі цифри не є дивиною в багатьох країнах). Це призведе до підвищення роздрібних цін на 5-10%%, проте сума сплаченого ПДВ зросте на 50%%! Якщо і тоді грошей не вистачатиме, можна ще збільшити акцизи – це набагато моральніше, ніж оподатковувати найчесніших і найбідніших.
В таких пропозиціях нема ніяких чудес. Закон збереження матерії (грошей) не ставиться під сумнів. Є тільки питання моралі – аморальними є величезні податки на чесну бізнесову активність і чесну зарплату, та звільнення від податків сірих, чорних та просто кримінальних грошей.
Декоративні зміни нам вже не допоможуть. Такі радикальні заходи, можливо. Дуже радикальні? А ситуація, хіба не радикальна?