Мета очевидна - відкликати de jure визнання Росією державного кордону України, яким він був на момент розпаду СРСР, в тому числі ще раз заперечити український статус Криму та Севастополя. І байдуже, що аналогічні положення щодо підтвердження непорушності кордонів, визнання незалежності і суверенітету містяться в Будапештському меморандумі і низці інших двосторонніх та багатосторонніх договорів, сторонами яких є Україна та Росія.
У цьому зв’язку слід пояснити юридичні і політичні моменти цієї теми.
Юридичні:
1) Самим Договором не передбачається денонсації, припинення чи зупинення окремих його положень. Він укладався на 10-ть років з можливістю автоматичного продовження на наступні 10-ти річні періоди, якщо за 6 місяців, тобто до 1 жовтня року, який передує тому, в який закінчується черговий термін чинності, жодна зі Сторін не повідомить нотою іншу про намір припинити його дію.
2) Згідно зі статтею 44 «Подільність договірних положень» Віденської конвенції про право міжнародних договорів, денонсація окремих положень Договору, якщо така можливість прямо не передбачена ним, не допускається.
Політичні:
1) Україні не вигідно ініціювати припинення чинності Договору, оскільки це буде неоднозначно сприйнято її Західними партнерами і використовуватиметься Росією як козир, мол «Україна сама хоче війни».
2) Росії не вигідно ініціювати припинення чинності Договору, бо це свідчило б про її подальші мілітаристські плани щодо України і регіону в цілому, а також було б аргументом на користь збереження існуючих та введення додаткових санкцій проти неї.
Таким чином, ніякого припинення дії Договору, і тим більше окремих його положень, у разі, якщо не почнеться серйозна ескалація конфлікту до 1 жовтня ц.р., у 2019-му році не буде.
Хоча виключати появу низки політичних заяв як в Росії, так і в Україні, протягом наступних восьми місяців, які залишились до 1 жовтня 2018 року (дед-лайн для вироблення позиції Сторін щодо подальшої долі Договору на наступні 10 років після 1 квітня 2019 року) не можна. Водночас, вони не матимуть жодного юридичного значення і ніяких практичних наслідків для обох Сторін
А те, що Росія грубо порушила Договір, в першу чергу його статтю 2, може заперечувати хіба сліпий або юридично не грамотний. Це - аксіома.