ГоловнаБлогиБлог Тетяни Богдан

Стагнація економіки, монетарне стиснення і дефіцит фінансування як орієнтири нової програми МВФ

11 червня 2020 р. МВФ було оприлюднено «IMF Country Report» по Україні за No. 20/197, який є компонентом пакету документації для відкриття нової кредитної програми «Stand-by». Макроекономічні прогнози у розрізі 4-х секторів економіки, які підготували експерти МВФ, після їх ґрунтовного вивчення підводять до висновку про рестрикційний характер і низьку результативність макроекономічної політики, підтримуваної МВФ в Україні.

Фото: пресс-служба НБУ

Зокрема, таблиця монетарних рахунків для України передбачає, що агрегат широких грошей у 2020 році збільшиться лише на 4% (після зростання на 5,7% у 2018 р. і на 12,6% у 2019 р.). Однак, темпи зростання банківських кредитів у економіку будуть від'ємними і становитимуть 7,3% у 2020 р. та 12,4% у 2021 р. І це після падіння банківських кредитів на 9,8% у 2019 році!

Відношення банківських кредитів до ВВП має скоротитися із 24,5% ВВП у кінці 2019 р. до 23,1% ВВП у 2020 р. та до 18,5% ВВП у 2021 р. Згідно з прогнозом МВФ, поточний рівень кредитів не відновиться до рівня 2019 р. навіть через 5 років від початку програми і складатиме 21,4% в кінці 2025 р. Для порівняння: навіть у кризовому 2015 р. відношення банківських кредитів до ВВП досягало рівня 51,2%.

Модальність програми МВФ передбачає встановлення кількісних критеріїв для темпів інфляції, чистих внутрішніх активів НБУ і чистих міжнародних резервів, які також мають рестрикційний характер. Не дивно, що в таких умовах реальний ВВП України після падіння на 8,2% у 2020 р. зросте лише на 1,1% у 2021 р., на 3% у 2022 р., на 3,4% у 2023 р. і на 3,8% у 2024 р. Тобто МВФ прогнозує, що реальний ВВП України досягне рівня 2019 р. лише у 2024 р.

Таким чином, Програмою МВФ на період до 2023 р. закладається сценарій монетарного стиснення і недіючого банківського кредитування економіки, що блокуватиме відновлення виробництва в Україні, як за каналом сукупного попиту, так і пропозиції.

У частині монетарної та валютної політики Меморандум покладає на Національний банк необтяжливу умову моніторити фінансові умови і оцінювати потребу в заходах з підтримки ліквідності. Такі заходи, у свою чергу, повинні «дозволити банками нормально функціонувати» і фінансувати державу та приватний сектор в Україні «за ринковими відсотковими ставками».

Цікаво, чи знайомі фахівці МВФ, які закладали вказані показники та умови для України, з відомою дослідницькою роботою Бена Бернанке “Non-Monetary Effects of the Financial Crisis in the Propagation of the Great Depression”, оприлюдненою Національним бюро економічних досліджень ще у 1983 р.? У цій роботі Б. Бернарке показав, що банківська криза і масові банкрутства банків у США в 1930-1933 рр. порушили нормальний кредитний процес в економіці країни, внаслідок чого вищі відсоткові ставки за кредитами та їх низька доступність тривалий час утримували на низькому рівні сукупний попит. Саме такі ефекти, на думку Б. Бернанке, пояснюють надзвичайну тривалість і глибину «Великої депресії». Відновлення приватної фінансової системи в США розпочалися лише після масивного державного втручання (federally—directed financial rehabilitation), спрямованого на відновлення банківського кредитування економіки. Усунення перешкод для доступу до кредитів позичальниками та збільшення їх пропозиції кредиторами – стали вагомими складовими «Нової Програми», яка сприяла відродженню американської економіки.

Повертаючись до України, можемо стверджувати, що сумнівною є й результативність програми «Stand-by» у частині поповнення міжнародних резервів України (це - основний цільовий орієнтир програми). Так, експерти МВФ на 2020 р. прогнозують фінансовий розрив платіжного балансу України в сумі 11,8 млрд дол. США. Для покриття цього розриву програмою «Stand-by» передбачається залучити 5,8 млрд дол. США зовнішнього офіційного фінансування та зменшити обсяг міжнародних резервів України на 6 млрд дол. США (див. таблицю).

Дефіцит зовнішнього фінансування України та джерела його покриття за програмою МВФ «Stand-by», млрд дол. США

Джерело: Ukraine - IMF Country Report No. 20/197, June 2020

У складі пакету зовнішнього офіційного фінансування України на 2020 рік (5,8 млрд дол. США) фігурують позика МВФ на 3,5 млрд дол., два транші макро-фінансової допомоги ЄС на 1,2 млрд дол., позики багатонаціональних кредиторів на 1,1 млрд дол., включаючи позику МБРР на політику розвитку в сумі 0,7 – 1 млрд дол. США. При цьому зовнішні офіційні позики покриватимуть лише 43,2% дефіциту зовнішнього фінансування України в 2020 році, в результаті чого міжнародні резерви НБУ мають скоротитися з 25,3 млрд дол. у кінці 2019 р. до 19,3 млрд дол. в кінці 2020 р. Скорочення абсолютного рівня резервів буде супроводжуватися і погіршенням показників їх достатності: в кінці 2020 р. міжнародні резерви на 30% відставатимуть від нормативного значення за композитним критерієм МВФ.

Поряд із отриманням зовнішнього офіційного фінансування, програмою МВФ закладаються надходження від розміщення єврооблігацій Уряду на 1 млрд дол. США в 4-му кварталі 2020 р. Дивно, що у період безпрецедентної глобальної економічної кризи МВФ та інші МФО не тільки не покривають дефіциту зовнішнього фінансування України, а й «відправляють» український Уряд на міжнародний ринок приватних запозичень, вартість яких може становити 10-12% річних у доларах США. Цікаво, чи узгоджуються такі дорогі позики із забезпеченням довгострокової боргової стійкості України, що є однією з цілей програми МВФ?

І чи не змушена буде Україна після отримання кредиту «Stand-by» знову звертатися за кредитною підтримкою МВФ у 2021-2023 рр.? Адже, очевидно, що непрацююча/ атрофована банківська система, нездорові державні фінанси та пригнічений внутрішній попит не дозволять національній економіці стати самодостатньою та вийти на висхідну траєкторію розвитку.

Тетяна Богдан Тетяна Богдан , д-р економічних наук, завідувач відділу державних фінансів Інституту "Growford"
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram