Сьогодні ринок праці України все ще відновлюється після потрясінь, викликаних поширенням COVID-19, і потребує використання сучасних підходів до стимулювання зайнятості та збереження робочих місць.
Одним з головних завдань на цьому шляху є реформування Державної служби зайнятості та інструментів працевлаштування безробітних, які використовуються в її діяльності.
Упродовж останніх років Служба забезпечувала виплати допомоги по безробіттю для непрацюючих громадян. Безперечно, що соціальна допомога по безробіттю є важливою гарантією підтримки таких людей. Поряд з цим наразі необхідно більш активніше приділяти увагу саме питанню працевлаштування та поверненню непрацездатних осіб до професійного життя, заповнюючи існуючі вакансії.
Статус на ринку праці сьогодні виглядає так. У січні-вересні 2021 року кількість працевлаштованих за сприяння Служби зменшилась у порівнянні з відповідним періодом 2020 року майже на 17%, частка працевлаштованих у загальній кількості отримувачів послуг складала лише 21 %. Паралельно з цим кількість отримувачів допомоги по безробіттю зросла майже на 2% і досягла понад 902 тис. осіб.
Також на 13,5% (до 582,5 тис.) зменшилася кількість вакансій, що реєструються в Службі. У структурі вакансій переважають ті, що мають низький рівень оплати праці - середній розмір становив близько 8,3 тис. грн, що у 1,7 раза менше від середньої заробітної плати штатних працівників, яка за серпень 2021 року склала майже 14 тис. гривень.
Такі дані свідчать про те, що ефективність роботи Служби і виконання нею ролі посередника на ринку праці варто докорінно посилювати. На жаль, роботодавці не вважають доцільним звертатись до Служби за пошуком працівників, що призводить до низького рівня працевлаштування за сприяння Служби та, як результат, – зростання витрат Фонду на виплату допомог і дефіцит коштів. Все це призвело до заборгованості з виплати допомоги по безробіттю у сумі близько 2 млрд грн станом на 06.10.2021.
Отже, нинішні інструменти Державної служби зайнятості, її структура та підходи до надання послуг потребують перегляду та приведення у відповідність до сучасних реалій ринку праці.
Саме тому Уряд і Мінекономіки у співпраці з Міжнародною організацією праці запроваджують новації на ринку праці, які базуються на кращих міжнародних практиках та досвіді європейських країн щодо післякризового відновлення і розбудови інституційної спроможності Державної служби зайнятості.
Наразі ми маємо дві комплексні пріоритетні ініціативи, які будуть реалізовані вже найближчим часом.
Розвиток активних політик працевлаштування
Для стимулювання працевлаштування безробітних Урядом було розроблено відповідний проект Закону, який зареєстрований у Верховній Раді за № 6067.
Положення законопроекту передбачають:
– зміна підходів до працевлаштування безробітних, та осіб, які шукають роботу, що дозволить прискорити інтеграцію на ринок праці непрацюючого населення;
– впровадження активних програм зайнятості, зокрема надання фінансової допомоги для організації підприємницької діяльності громадянам, які бажають відкрити власну справу, фінансову підтримку роботодавців для працевлаштування безробітних, в тому числі молоді та вразливих категорій населення;
– посилення страхових принципів – розмір та тривалість виплати допомоги по безробіттю буде збільшено пропорційно страховому стажу;
– підвищення якості послуг служби зайнятості завдяки політиці клієнтоорієнтованості та цифровізації послуг.
Зміна підходів до надання послуг з працевлаштування
Нинішня модель надання послуг Державною службою зайнятості має низку недоліків, які впливають на імідж Служби та довіру до неї серед громадян і бізнесу.
Саме тому Мінекономіки запланувало найближчим часом розпочати реалізацію експериментального проекту щодо впровадження нової моделі надання клієнтоорієнтованих послуг центрами зайнятості.
Ця модель передбачає:
1) переорієнтацію працівників Служби на надання адресних послуг безробітним шляхом чіткого розподілу повноважень між:
– кар’єрним радником, який безпосередньо надає послуги з працевлаштування;
– спеціалізованим кар’єрним радником, основна мета якого полягає у сприянні поверненню до ринку праці категорій громадян, які мають певні труднощі у працевлаштуванні;
– консультантом роботодавця, який налагоджуватиме співпрацю з роботодавцями, зокрема щодо подання вакансій та їх заповнення;
2) забезпечення достатньої кількості працівників в регіонах для безпосереднього надання послуг клієнтам Служби;
3) цифровізацію послуг Служби, зокрема впровадження інструментів самообслуговування;
4) забезпечення співпраці з усіма стейкхолдерами ринку праці з особливим акцентом на місцевий рівень, оптимізація мережі центрів зайнятості відповідно до реформи децентралізації.
Ми переконані, що використання сучасних інструментів на ринку праці дасть змогу забезпечити швидке працевлаштування для тих, хто шукає роботу, і сприятиме збереженню і розвитку трудового потенціалу українських підприємств.