Такі види військ є практично в кожній армії світу, але в Російській Федерації роботу цього відомства довели до рівня мистецтва, адже вже не один рік розробляли плани по розширенню «братньої любові» на сусідні країни. Уперше широкий загал побачив роботу фахівців інформаційної війни ще в 2014-у році. У розпал активізації бойових дій, коли в Україні проходила третя хвиля мобілізації, саме ці структури відповідали за «вкиди», на кшталт, «зняли з поїзда і відправили в Нацгвардію». Поширювалася подібна інформація в сумнівних ЗМІ, а далі, завдяки засиллю соцмереж, переходила з уст в уста.
На практиці така дезінформація коштувала області кількох днів, під час яких відбувались блокування на різних ділянках стратегічно-важливих транспортних артерій.
Особливу увагу російські дезінформатори завжди концентрували на етнічній карті області, заливаючи час від часу в інформаційний простір фейк з, начебто, радикалами, які готові знищити все на шляху до глобальної українізації всього живого. Розраховані були такі «шедеври» на конфронтацію між різними етнічними групами, але, у силу слабкої режисури, жодного резонансу викликати не змогли. Виходило аж надто примітивно. Відчувалась слаба оперативна робота російських служб чи, точніше, їхніх «регіональних представників», які не змогли передати кінцевому замовнику в Москві реальний стан справ у регіоні. Дестабілізувати ситуацію ніяк не виходило, адже виконавці так і не зрозуміли, що на Закарпатті легше побудувати адронний колайдер, аніж праворадикальну організацію, готову трощити все на своєму шляху.
Під час останніх виборів тролі в погонах продемонстрували більш-менш коректну поведінку, насолоджуючись спогляданням процесу зі сторони. Це не дивно, адже інформаційний простір і без того був переповнений. Будь-яка новина сценаристів з вулиці Гризодубової в Москві виглядала дитячою фантазією на фоні того, що створювалося конкуруючими штабами кандидатів у президенти.
Тиша тривала недовго. Схоже на те, що провівши аналіз присутності підрозділів Національної гвардії в межах Виноградівського та Берегівського районів, які не так давно були направлені в Закарпаття для підсилення охорони держкордону, росіяни вирішили - час креативити. На фоні боротьби з контрабандою і було обрано подальший сценарій. От тільки розуму вистачило тільки на те, аби запустити в мережу фейк про розстріляну оперативну групу СБУ.
Низькоякісна деза, що народилась ще на початку грудня, мирно загубилась в безмежних просторах інтернету і тихо згасала на сторінках нікому невідомих сайтів та каналів з аудиторією в кілька чоловік.
Новий ковток повітря цій новині надало видання Страна.юа, яке, посилаючись на джерело в Службі Безпеки, повідомило про надзвичайну подію.
Далі, з безпрецедентною оперативністю, звістка почала поширюватись російськими сайтами з найбільшим охопленням. Зрозуміло, що посмакували новину і регіональні ЗМІ, знову ж таки, і перші, і другі чемно посилались на першоджерело. Не виключено, що згодом його підхоплять і ЗМІ сусідніх країни.
Завдань у подібної операції може бути кілька: від звичайної перевірки роботи механізмів інформаційної війни, напередодні іншого, більш токсичного вкиду, до цілеспрямованої програми з формування певного образу. Якщо не вдалось сформувати в уяві споживача інформації імідж радикально налаштованого регіону, то хоча б образ своєрідної Сицилії в центрі Європи можна спробувати створити.
Попри те, що остання «творча» робота серйозного російського відомства виглядає аж надто низькокваліфікованою, насправді вона досить добре підготована. Для того, аби тебе зрозуміли маси не варто писати у стилі Ніцше. Доступно та на рівні базових інстинктів – ось головна запорука масового поширення навіть найбільш очевидного фейку.
Боротися з подібними інформаційними диверсіями необхідно, оперативно реагуючи на них, адже після невинних жартів, у мережу можуть запускати щоразу потужніші провокації, випробовуючи на міцність українське суспільство і його цілісність.