Зовсім нещодавно, вперше за тривалий час українські силовики, точніше та їх частина, яка зазвичай мешкає в глибоких тилах, отримали «гучну і славну» перемогу в битві… в битві зі своїми ж співгромадянами. Не перше. І, судячи з усього, не в останнє. На реалізацію «блискучої» спецоперації знайшлось і достатньо ресурсів, і людей та й рішучості їх безпосередньому керівництву не бракувало. Шкода тільки, що подібної активності не спостерігалось в спробах деблокувати ДАП, Іловайськ, 31-й блокпост чи у решті подібних моментів, яких не мало було за час цієї виснажливої війни.
Але саме в цьому випадку знайшлось все і це, незважаючи на нову хвилю ескалації конфлікту та активізацію дій противника по всій лінії розмежування, особливо в районі Авдіївки.
Громадяни не вперше і, на жаль, не в останнє беруть на себе роль безпосередніх виконавців обов’язків влади і це не дивно, адже політика держави по відношенню до окупованих території абсолютно неоднозначна.
З однієї сторони багато раз висловлена позиція перших осіб держави - нам кажуть - це окуповані території, з іншої залізничні ешелони, які курсують через лінію зіткнення, кажуть, що не все почуте варто трактувати буквально.
Якщо ми говоримо про окуповані території, то про яке курсування потягів, авто чи будь-якого транспорту, взагалі, може йти мова?
Не дивно, що наші партнери і союзники не роблять більш рішучих кроків по припиненню російської агресії. Адже позиція офіційного Києва в питанні війни вже давно стала загадкою і зрозуміла мабуть тільки вузькому колу політичної верхівки.
Важко собі уявити, як би сприймалась подібна ситуація в період Другої світової, якби, наприклад, ешелони з Сибіру возили сировину в тоді вже окупований німцями Київ.
Невже сировина, яка зараз приходить з «континентальної» України на територію де панують терористи, якимось чином допоможе перемогти ці режими? Навряд чи. Скоріше навпаки продовжить їх життя і, як наслідок, збройне протистояння, яке вже перейшло у виснажливий, тривалий конфлікт.
Тоді для чого залучати для цієї спецоперації цілу низку ресурсів, паралельно публічно реанімуючи здавалось давно забутий бренд – тітушок?
То чим тоді є активне протистояння блокаді Донбасу? Демонстрацією сили та відстоюванням єдиної монолітної політики держави по відношенню до окупованих територій, чи таки боротьбою за широкі інтереси вузького кола бізнесових еліт.
Як би там не було, але подібна ситуація і методика її вирішення не додає балів ініціаторам боротьби з блокадою Донбасу. Розгін протесту не призведе до бажаних результатів, а всього-на-всього може перевести проблему в дещо інший формат. Публічні, відкриті акції еволюціонують до рівня закритих і значно ефективніших акцій, в яких головний акцент робитиметься вже на знищенні інфраструктури і ресурсів, що можуть бути використані терористичними режимами на окупованих територіях.