Ці вбивства називають воєнними злочинами, геноцидом, тотальним злом, злочином проти людяності, спробою залякати українців. Все це правда, але перш за ці вбивства – жертвопринесення.
Зрозумійте таке
Перше, Росія не належить до Західного світу та до його культури. В Росії є невеликий прошарок західної культури, але історично Росія є окремою цивілізацією зі своєю традиційною культурою, несхожою на західну. Ви можете зустріти росіянина, який розмовляє однією з вами мовою, дивиться ті ж самі фільми, читає ті ж книжки, виглядає повністю як ви, але, з великою вірогідністю, він буде носієм іншої культури і ви не зможете зрозуміти один одного, якщо почнете обговорювати світоглядні питання.
Друге, російська традиційна культура не має універсальних моральних заборон. На відміну від українців чи білорусів, які є носіями західної культури, і розуміють що вбивство іншої людини або крадіжка є гріхом і злочином за визначенням, носії російської традиційної культури цього не усвідомлюють. В Росії від самого початку її історії домінуюча культура є дуалістичною, у картині навколишнього світу існують тільки дві великі сутності – Зло та Ми, і будь-які насильства по відношенню до агентів Зла не тільки не заборонені, а заохочуються самою культурою, а не тільки російською владою чи пропагандою. Повторю це ще раз, у свідомості носія російської традиційної культури не існує таких речей як окремі держави, універсальні закони, непорушні договори, або вони існують на рівні чогось несуттєвого. Його ментальність є спрощенною та архаічною і загалом містить у собі лише два об’єкти – Зло та Ми.
Третє, росіяни не люблять світ, який їх оточує. Якщо для нас з вами світ є Божим творінням і місцем, де людина має жити і творити добро, то для носіїв російської традиційної культури світ - це поле битви між Ними та Злом, і життя у цьому світі є чимось трагічним та важким за визначенням.
Четверте, влада в Росії є сакральною. Російська влада є мега-сутністю, яка персонифікує собою Добро, яке протистоїть Злу. Тільки влада може змінити світ на краще, своїми діями знищуючи Зло.
П’яте, носії традиційної російської культури не мають суб’єктності. Коли людина живе з дитинства у розумінні того що сутність навколишнього світу це битва (війна) і що змінити цей світ зможе лише остаточна перемога Добра (нас) над Злом через ту ж таки війну, то така людина не матиме волі ні до чого, буде сліпо виконувати накази влади, яка й веде її до цієї перемоги і кращого світу.
Навіщо ж Росія вбиває безневинних?
Безневинні українські діти є жертвопринесенням на вівтар нового світу, Російського Світу, світу який має замінити старий несправедливий. У розумінні росіян зміна світу на інший і перемога над Злом потребують колосальної енергії, це подія вселенського масштабу. Така подія не може бути досягнута звичайними засобами, вона потребує жертви, жертви російьских солдатів, жертви українців, жертви дітей. Жертва ні в чому не винних є найважливішою, вона розриває сучасний неправильний світ, робить його нежиттєздатним, забирає його силу, його майбутнє і таким чином змінює його.
Якщо ви покажете носію російської традиційної культури фотографії українців вбитих Росією, першою реакцією буде заперечення. На раціональному рівні ці факти будуть відкинуті ним як неправдиві виходячи з того, що Росія за визначенням є Добром і будь-які спроби очорнити її є нападами сил Зла. Якщо ж вам вдасться довести йому що ці факти реальні, то у відповідь ви почуєте запевнення у тому, що вбивство дітей це завжди погано, але в то же час на підсвідомому ірраціональному рівні ці вбивства будуть викликати схвалення та розуміння. По-іншому світ не може бути змінений, в архаїчній ментальності носія такої культури. Коли ви змінюєте неправильний світ на правильний, неправильну Україну на правильну, мають бути жертви, в першу чергу українців. В його свідомому сприйнятті вбивства це погано, але у його несвідомому жертви – добре. У його свідомості саме жертви мають змінити навколишній світ разом з сакральною владою, яка їх здійснює.
Сучасна Росія є країною брехні. В ній братами називають тих, кого вбивають, демократією називають диктатуру, радою називають місце, де заборонено виступати проти, визволителями називають загарбників, війну називають миром. Треба розуміти, що саме у суспільстві з такою викривленою свідомістю архаічні ірраціональні шари ментальності мають вагу. Свідомо жертвопринесення буде заперечуватися, але несвідомо буде впливати на всі рішення людей цієї культури.
Я розумію як важко навіть уявити такі речі у двадцять першому сторіччі, але ми мусимо розуміти всі дії ворога щоб його перемогти.
Окрім домінуючої традиційної культури у Росії є також сучасна модерна культура. Люди цієї культури в останні тридцять років зробили дуже багато щоб зрозуміти чим є насправді Росія. Все сказане до цього є лише перенесенням ідей про Росію загалом і про сталінський терор зокрема таких російських культурологів як Яковенко, Клямкіна, Ахієзер, Пилипенко.
Чотирнадцятий день війни