Офіс Генерального прокурора є основним органом, який взяв на себе координацію розслідування воєнних злочинів з моменту вторгнення. Станом на жовтень 2022 року прокурори зафіксували 39 551 воєнний злочин. Із них 96% (38 128) це порушення законів та звичаїв війни (стаття 438 Кримінального кодексу України). Решта це пропаганда війни, геноцид, ведення агресивної війни, диверсія, пропаганда та інші злочини.
Ми вирішили порівняти цифри відкритих кримінальних проваджень з аналогічним періодом у 2021 році (вересень 2021 року). Загальна кількість усіх злочинів в Україні в порівнянні з довоєнним аналогічним періодом, які розслідують правоохоронні органи, суттєво не змінилася: зареєстровано в ЄРДР 277 тис. Рік потому ця кількість становила лише 271 тис. злочинів.
Натомість кількість кримінальних проваджень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку зросла з 212 злочинів до 37 тисяч. Саме до цих видів злочинів належить порушення законів та звичаїв війни, застосування зброї масового знищення, геноцид та інші. За результатами розслідування 412 обвинувальних актів передано до суду. У 2021 році ця цифра становила лише 19. Тому кількість успішно завершених справ у вересні цього року збільшилась на 2000%.
Тож після повномасштабного вторгнення ефективність розслідування правоохоронцями кримінальних проваджень воєнних злочинів суттєво зросла. Це підтверджується збільшенням кількості розпочатих та переданих до суду кримінальних правопорушень.
Звісно враховуючи 150 тис. російських військових, які прийшли на територію України вбивати, мародерити, ґвалтувати, руйнувати, то цифра 412 переданих до суду обвинувальних актів видається не значною. Але на це є об’єктивні причини, адже на сьогодні перед правоохоронцями для притягнення до відповідальності за воєнні злочини постали ряд серйозних викликів.
По-перше, війна продовжується. Однією з перших слідчих дій зазвичай є огляд місця вчинення злочину. Огляд місця події та збір доказів під обстріли на окремих територіях України на сьогодні досі залишається неможливий.
По-друге, потрібен людський ресурс для розслідування. Багато ресурсу правоохоронних органів спрямовано на допомогу Збройним силам України. До прикладу, перехоплена українськими правоохоронцями інформація розмов російських військових найперше передається до ЗСУ, для визначення місця розташування противника. А для долучення таких розмов до кримінального провадження необхідне дотримання процесуального порядку.
По-третє, визначення конкретного російського військового, який вчинив злочин, серед тисяч солдат та офіцерів, які осідають під час окупації в населеному пункті дуже складне. Або навпаки, якщо за перехопленою розмовою буде встановлено російського військового, але постає серйозний виклик зрозуміти чи саме він причетний до цього конкретного злочину.
Цих трьох обставин достатньо, щоб зрозуміти, з якими викликами зіштовхнулись правоохоронні органи в процесі розслідування кримінальних проваджень.
Натомість журналісти та правозахисні організації намагаються активно сприяти викриттю злочинів. Часто потерпілі не готові розповісти правоохоронцям жахливих речей, які вчиняються на їх очах. А от журналістам розповісти наважуються.
Тому журналісти, які здійснюючи власні розслідування, також долучені до збирання доказів і фактів скоєних воєнних злочинів, допомагають розслідуванням. До прикладу, “Слідство інфо” виявили вбивцю через вкрадений телефон, який залишив російський окупант.
Команда “Антикорупційного штабу” за допомогою Реєстру воєнних злочинців вже зібрала інформацію про 150 тисяч військових російської армії та щодня ідентифікує вбитих та полонених росіян. У реєстрі також можна знайти докази присутності в Україні (у профайлі кожного військового зазначається лінк на доказову базу), інформація постійно збирається, обробляється та вноситься на базу.
Тому це ще один черговий доказ об’єднання правоохоронців, журналістів, правозахисників та громадських активістів з метою встановлення і покарання кожного окупанта, чия нога опинилась на території України.