Якщо ж, раптом, з’являвся «непідконтрольний претендент» на довіру народу, не схожий на класичних представників політичної мафії, його прибирали до рук або прибирали із сцени, інколи просто прибирали з життя. Донедавна ніщо не загрожувало мафії: вона вигадувала сценарії зручних розколів країни, гралася з національною валютою та приватизацією, переписувала під себе кримінальний та інші кодекси й банально вбивала цілі покоління освічених людей.
Проте, життя не стояло на місці і керманичі українського чи пострадянського політичного бюрократичного спруту, на відміну від китайських колег, не встежили за популяризацією свободи, Інтернету, соціальних мереж і народженням нового виборця, виборця зовсім не схожого на того, що з скляними очима на першотравень ніс портрет Брежнєва розмір три на чотири.
Через ці щілини історичних трансформацій, у велику політику пробралося багато молодих політиків, які змінили хід історії України – Тарас Чорновіл, Левко Лук’яненко та інші. Згодом мафією були зроблені висновки і щілини почали активно латати. Отже, здавалося українці знову приречені на сіро-буро-малиновий від п’янства вигляд облич «національних лідерів», подвійні підборіддя та гучний «одобрямс» курсу будь-якого чинного пахана.
Єдиним гучним політиком, якому вдалося потрапити у велику політику крізь останні непомічені бандою щілини, став Арсеній Яценюк. Це відбулося після відставки з посади спікера парламенту. Регіонали, окремі помаранчеві депутати потирали руки, сподіваючись, що «злили» молодого політика і тепер у раді буде звичний для них спокій. Тоді і почалося полювання на Яценюка. Шквал заяв і коментарів з обов’язком нагадуванням про начебто зайву амбітність і зухвалість спікера, його молодість і походження, заповнив медіаефір. Усі розуміли, закулісні еліти замовили "вбивство" талановитого перспективного лідера. Спочатку, великокаліберною кулею збили, а потім нацькували «собак усіх порід і мастей» остаточно прибрали жертву. Проте. Арсеній Яценюк вижив, його рейтинг зростав, він з’явився на екранах телебачення та на майданах у зовсім іншій іпостасі – самостійного партійного лідера. Відтоді, «травля Яценюка» тільки додавала йому рейтингу, і мафія прийняла рішення тимчасово припинити свою ганебну оборудку.
Яценюк взяв участь у президентській кампанії. Ця новина не влаштувала жоден табір. Як результат, була проведена дорога масштабна кампанія проти наймолодшого в історії світу кандидата в керівники держави. «Політичний пасинок Ющенка», «олігарх», «проект Фірташа», «американський шпигун» - це все обойма снарядів для полювання на кандидата. Людям вкладалося у підсвідомість багато речей, які не кореспондувалися з простими фактами: його не пускали на канал Фірташа, Ющенко своїм «висуванням» у кандидати в президенти забирав саме його голоси, та й декларація Яценюка була зовсім не олігархічною.
Президентська кампанія закінчилась, чорний піар зробив свою роботу, Арсеній Яценюк втратив необхідний рейтинг для перемоги над Януковичем. Більше того, несподівано стрімко виріс рейтинг у його конкурента - Сергія Тигипко. Ошукані виборці «брехнею про Арсенія» і гарною політичною рекламою Тигипка, віддали останньому свої голоси. За це отримали – злочинний податковий кодекс і безробіття, пенсійну реформу і підвищення пенсійного віку, повний провал реформ, і перед катастрофічний стан держави у гуманітарній, економічній, політичній сфері.
Так закінчилась перша частина грандіозного полювання на Яценюка та його партію. Тепер в Україні стартувала парламентська, а відтак і президентська кампанія. Як завжди, вона починається з відкриття полювання на можливого лідера. Сьогодні це знову Арсеній Петрович. Її нові тези – «дача Яценюка», «Яценюк демагог», «Яценюк продав Фронт Змін Ахметову», «У Яценюка немає команди», «Яценюк хоче зайняти місце Тимошенко», «Яценюк ходить на Банкову»…
Можна довго аналізувати чи вигадані ці «журналістські качки» і хто їх автор, висміювати виконавців за зухвалу джинсу. Можна говорити про демагогію Яценюка і його лідерство у кількості зареєстрованих законодавчих ініціатив. Поява ж у його рядах «любих друзів-політичних колобків» знищить Фронт Змін, адже його рейтинг росте тільки через нові обличчя у партії і свіжу просту людяну ідеологію. Арсеній Петрович пішов у КОД простим солдатом, який не справляє враження рейдера, що бажає захопити дуже неорганізовану опозиційну команду. Він має гарно ешелоновану партію, що не має аналогів у опозиційному полі, яка спромоглася, не афішуючи своєї участі, спродукувати податковий майдан, змусити владу повернути право молодим партіям брати участь у місцевих виборах і таке інше. У Яценюка більше 3000 депутатів місцевих рад, мери міст і талановита молодь, лідери - а отже потужна команда.
Ще Арсеній не такий дурний, щоб завести у парламент людей, у яких на лобі буде написано «водій Рината Ахметова», «завгосп Ріната Ахметова», «квітникар Ріната Ахметова». Головна ціль Яценюка - президентський пост і відкриття свого фронту у Банковій, на Грушевського, у кожній обладміністрації та районі, фронту боротьби проти мафії яка кожного з нас намагається знищити як клас, а його як кандидата, що прагне збудувати країну для людей, а не водіїв, завгоспів та квітникарів, президентів Ахметова.
Для нас з Вами, мільйонів простих виборців важливо брати у історії важливі уроки викриття брехні та маніпулювання нашими думками. Полювання на Арсенія має іншу сторону яка викриває злочинність, не людяність замовників – влади і тією частино політичних щурів, що вже однією ногою на зручному провладному березі, покидаючи наш з вами опозиційний корабель.
Проте, це лише припущення, поживемо - побачимо!
Рух простих людей ініціював кампанію «Тисни», аби після виборів захистити голоси опозиції, ще буде створено Комітет контролю над лідерами опозиції: ми хочемо щиро вірити але справи лідерів можуть спростувати нашу впевненість, як це вже було не один раз в українській політиці.