1. Зовнішня політика втручання. Країни Євросоюзу долучені до військових конфліктів у Північній Африці та Ближньому Сході, це, у свою чергу, несе за собою ризики помсти з боку екстремістів та радикалів. Проведення військових операцій за межами Євросоюзу вимагали ретельного обрахунку наслідків такої політики, в першу чергу, профілактики терактів та підривної діяльності супротивників. В Іраку, Лівії, Сирії була достатньо стабільна внутрішньополітична ситуація.
Радикальні політичні сили відчували на собі жорсткий контроль з боку влади, а суспільство звикло до відносно високих соціальних стандартів у порівнянні з іншими країнами регіону. Що сталося далі? Політичний устрій зруйновано, соціально-економічна криза вплинула на радикалізацію суспільства, а «молода» демократія цих країн виявилась нездатною встановити контроль над ситуацією в країні, численними групами інтересів, які намагаються захопити владу. Громадянська війна, радикалізація та падіння рівня життя провокують зіткнення та значну кількість жертв. Звідси потік біженців до розвинених країн Євросоюзу, зростання ролі екстремістів, які вийшли з під контролю поваленого диктаторського режиму.
2. Ліберальна міграційна політика. Одночасно з військовими конфліктами, європейські політики допустили неконтрольовану міграційну хвилю, якою, в тому числі, скористалися терористи. В середовище нелегалів були інтегровані бойовики та агенти ІДІЛ, які перетинали кордони ЄС для проведення наступної підривної діяльності. Недоліки спецслужб яскраво виявлені на прикладі інциденту, в якому угорська журналістка збила з ніг сирійського «нелегала» Осаму Абдулу Мосхена з дитиною на руках. Незважаючи на тривіальність прийому «перетинання кордону з дітьми на руках», спецслужби Іспанії не вдалися до ретельної перевірки згаданого «біженця». Він був урочисто прийнятий керівником уряду Іспанії, отримав житло та високооплачувану роботу дитячого футбольного тренера.
Незважаючи на вибачення угорської журналістки та її звільнення, він заявив що не може простити її вчинок. Така злостивість виявилась невипадковою. Згодом, представники сирійської демократичної партії оприлюднили офіційну заяву про те, що згаданий «біженець» є бойовиком підрозділу «Аль-Каїди» в Сирії, є докази його участі у каральних операціях. Крім бойовиків, потенційну загрозу становлять і пересічні біженці, які без знання мови, професійних навичок, фінансових ресурсів, стають об’єктом маніпуляцій з боку численних вербувальників з терористичних організацій. Не створено умов для інтеграції переселенців до громад, недооцінена ментальна та культурна відмінність біженців та корінних мешканців ЄС, які неодмінно виникають і провокують до конфліктів та агресії.
3. Парадигма мультикультуралізму. Ліберальна міграційна політика стала можливою як наслідок хибної варіації парадигми мультикультурності Євросоюзу. Єдність різноманіття можлива за умов прийняття спільних цінностей діалогу та толерантності, визнання цінності та пріоритетів прав людини, самого бажання переселенців до інтеграції в нове суспільство на умовах нового суспільства, а не утворення відокремлених анклавів представників опозиційної до існуючої соціальної та ментальної традиції. Від часів Вольтера, про що слушно зауважував колишній прем’єр Великобританії Девід Кемерон, відбулась хибна інтерпретація цінностей толерантності та діалогу, яка становить загрозу єдності та безпеці країн Євросоюзу. Потрібно переглянути їхню модерну версію і повернутися до першоджерел.
Паралельний розвиток взаємовиключаючих одна одну культур в одній країні неможливий та навряд чи доцільний. У біженців в Євросоюзі є культурні відмінності і багато хто з них не бажає та не розглядає можливості відмови від своїх цінностей на користь європейських, тому ціннісний конфлікт та нерівність легко передбачувані. У різний час, політики ЄС (Н.Саркозі, Д.Кемерон, А.Меркель) визнали провал мультикультуралізму в Європі, але альтернативи так і не запропонували.
4. Радикалізація політиків та суспільства. Всі вищезазначені проблеми призвели до руйнування значного надбання розвинених країн Європи – безпеки та високої цінності життя кожної людини. Резонансні теракти в Парижі, Ніцці, Брюсселі, Берліні, Стокгольмі, Лондоні, Барселоні, - це руйнація безпечного комфортного простору, яким пишались європейці. Люди, які почувають себе під постійною загрозою все менше дослухаються до мантр політиків про «не потрібно боятися». Все більша кількість людей прагне відновити безпечний рівень життя, крім того теракти спрямовані на економічний підрив, зменшення інвестицій, погіршення рівня життя. За таких умов, європейці не здатні довго чекати на вирішення проблем. Виникають нові політичні сили, існуючі політичні актори змінюють програми, «дрейфують» до більш радикальних позицій заради збереження електоральної підтримки. Прес суспільного тиску відчувають на собі і добропорядні представники мусульманських меншин. На останніх мітингах в Барселоні багато хто з присутніх визнавав упереджене до себе ставлення, зростання кількості звинувачень у зв’язку з релігійною чи національною приналежністю. Надалі можна прогнозувати зміну політичної палітри у багатьох країнах Європи, прихід до влади нових політичних сил, в тому числі радикальних.
5. Недостатня координація спецслужб та правоохоронців країн ЄС. Ще за наслідками терактів у Ніцці та Брюселі, координатор ЄС по боротьбі з тероризмом Жіль де Кершов слушно зауважив щодо недостатньої координації та співпраці багаточисельних служб, які мають реагувати на загрози (він нарахував більше 600 структур). Європа потребує утворення єдиної структури, яка би забезпечила швидкий обмін інформацією та швидке реагування на загрози поза бюрократичною тяганиною. Особливої уваги потребує інтернет-простір, в якому численні вербувальники ведуть пропаганду та узгоджують підривну діяльність. В недалекому майбутньому прогнозується злиття структур ІДІЛ та Аль-Каїди, більше того, після ймовірної поразки терористів у Сирії, загрози терактів тільки зростатимуть. Війна стане гібридною, а підготовлені терористи спробують влаштувати погроми на теренах Європи. За оцінками більшості фахівців та експертів, ймовірність передбачення та недопущення терактів не перевищує 50%, після останнього теракту в Барселоні, фахівці іспанського інституту національної безпеки та американські експерти, оприлюднили прогнози відносно майбутнього зростання кількості терактів, невідворотності жертв та закликали до мужності та стійкості громадян європейських країн. Така констатація фактів є небезпечною, вона прямо загрожує подальшій інтеграції країн Євросоюзу, може спричинити подальші відцентрові тенденції, складаними пересування в межах країн Єврозони. Якщо правоохоронна система та спецслужби не зупинять хвилю терактів, а жертви будуть значними, то невідворотними є подальша радикалізація суспільств та політиків в європейських країнах, можливими також є соціально-економічні потрясіння та кризи.
Загострення соціально-економічної та політичної ситуації в Європі внаслідок подальшого зростання кількості терактів та проявів екстремізму матиме негативні наслідки для України. Зменшиться підтримка України, нові радикальні політичні сили можуть бути більш лояльні до Росії, набагато важче буде розраховувати на фінансову підтримку чи інвестиції. Закриття кордонів для мігрантів, яке поступово стає реальністю, може, у недалекому майбутньому, зробити Україну наступною ціллю для нелегалів. До цього варто заздалегідь готуватися прикордонникам та спецслужбам України, враховуючи недоліки і помилки наших західних партнерів. Для України також небезпечно і неприйнятно брати участь в заходах військового втручання у справи будь-якої країни. В першу чергу, тому, що наша країна століттями зазнавала нищівного впливу ззовні так званих «друзів та братів». Ми прагнемо незалежності і маємо дозволити іншим країнам самим вирішувати власну долю.