Саме такі раціональні виборці рухають нашу державу вперед. Але інколи доблесні політичні лицарі підсовують їм загорнутий в красиву упаковку фальсифікат, або на політичному жаргоні – «тушки».
Саме «тушки» вплинули на формування більшості в 2002 та 2010 роках і не раз, і не два відзначилися продажними голосуваннями у Верховній Раді.
Хто ж є виробником такого фальсифікату? Більшість українських партій можна розглядати як організації вождистського типу, де рішення приймаються одним, максимум декількома лідерами. Останні також формують передвиборчі списки та визначають кандидатів для балотування в мажоритарних округах.
Отже, «тушки» українським виборцям підсуваються саме керівниками провідних політичних сил. «Перебіжчики», як правило, – це меркантильні бізнесмени, які готові купувати місця у парламенті. А на отримані гроші лідери партій спокійно, без надмірного напруження, проводять кампанію, не думаючи про фінансування партії знизу, роботу в межах мінімального бюджету, агітацію на місцях тощо. І навіщо взагалі додаткових стрес від шуму вітру в кишенях, коли багато стодоларових банкнот – це круто!
Спрощуючи таким чином собі завдання, очільники політичних організацій програють в довгостроковій перспективі, коли починається масова міграція зрадників. В цьому сенсі лідери нічим не відрізняються від продажних виборців, які тут і зараз отримують тридцять срібняків, але вже через рік їх обкрадають на захмарні суми. Більше того, такі керівники насправді є добрими союзниками влади, годуючи останню «тушкованими депутатами».
Ну, хай там грець з тими лідерами! Але ж страждає вся країна, воля народу викривляється, виборці деморалізуються, стають менш активними, дух громадянського суспільства занепадає.
Саме тому слід зосередити особливу увагу на якісному відборі кандидатів в депутати на всіх рівнях. Зокрема, необхідно пропустити їх через фільтр принципів, що визначені низкою політичних лідерів країни та громадськими організаціями (наприклад, рухом «Чесно»), та озброївшись настановами моральних авторитетів країни (наприклад, ініціативної групи «Першого грудня») відкрито, на очах у суспільства (журналістів) відібрати кращих з кращих. А ще було б краще делегувати частку повноважень своїм соратникам, чи навіть народу (наприклад, за допомоги праймеріз чи відкритих списків).
В іншому випадку напрошується наступний висновок.
Лідери партій, члени яких стануть «тушками»-2012, повинні скласти з себе мандат, або принаймні публічно визнати свою помилку та залишити пост керівника організації як менеджери, що неспроможні ефективно підбирати персонал.
І про це вони повинні публічно заявити, якщо хочуть отримати голоси громадян, що приймають зважені раціональні рішення!