Зараз світ переживає одну з найсерйозніших після розвалу Радянського Союзу криз, у якій депресивний уламок колишньої Імперії зла на чолі з Путіним змагається за своє виживання у двобої з цивілізованим світом. І робить це російський самодержець принаймні на даний момент зовсім не безуспішно.
Стратегія Путіна не складна і логічна:
1. Зробити перший хід і переконати, що його результат – це факт, що збувся (fait accompli). Оптимальний наступний хід для Заходу – не вводити санкцій, бо вони все-одно не вплинуть на fait accompli.
2. Впевнено заявити, що розробленої стратегії агресії він буде дотримуватись за будь-яких умов. Оптимальна реакція Заходу на таку стратегію противника – не вводити санкцій, бо вони не змінять поведінки Росії, але на додачу ще й зашкодять США/ЄС.
В результаті маємо від'єднання Криму, миттєве визнання Путіним постанови про його незалежність, продовження агресивної риторики, погрози розпочати ядерну війну та повне ігнорування всіх закликів США/ЄС.
Чого ще чекати від Путіна? Блефу та удавання безумства на зразок Північної Кореї?
Так продовжуватиметься і надалі, якщо Захід буде оцінювати свої виграші у короткостроковому періоді. Виплата ж для цивілізованого світу у довгостроковому періоді буде незмірно великою. І як переконує історія – це 50 мільйонів убитих і повна розруха на європейському континенті. Врахуймо, що тоді ще не було ядерної зброї.
Чи не краще зупинити новоявленого Гітлера зараз, наклавши нафтогазове ембарго, а не косметичні санкції на ботоксне обличчя руйнівника світоустрою?