Ця думка не нова. Вона цілком є продовженням десятиріч застосування тези про «мудрий нарід». Причому саме так, через «і», чомусь. Та саме це ставлення і є головною нашою проблемою. Ні, не тому що ставлення зверхнє, хамське та огидне саме собою. Це все так, але. Проблема в тому, що питання перемовин та умов будуть свого часу обговорювати здебільшого саме з цими експертами. А за такого ставлення до всіх, яке хочуть нам продати як державність, чи чекає на нас успіх? Не впевнений.
Дивіться. В нас сотні тисяч людей із втраченим домом. Які точно хочуть повернутись туди, де вони жили. Принаймні, люди так думають. Чи люди думають вірно та чи вони повернуться? Скажу впевнено – ні. Ще рік в евакуації точно буде, навіть якщо ми все звільнимо, і люди асимілюються там, де мешкають зараз.
Більшість моїх любих маріупольців в реальності не поїде знову будувати Маріуполь з Києва, Дніпра та Львова. Не поїде. Якщо бути чесними. Але це не скасовує того, що якщо зараз хтось запропонує заради мирової угоди відмовитись від Маріуполя – його порвуть на клаптики. І правильно зроблять.
Проте чи може так скластися, що так станеться? Ну так. Якщо геть чесно? Думаю, не треба продовжувати. Ми ж не про це, так? А про «мудрий нарід». Так от, як частина «мудрого наріду» скажу, що два роки без моря – це як життя в клітці. І це вам підтвердить будь-хто з Маріуполя, Бердянська чи Приморська. Це як нестача повітря, яка тисне іноді фізично. Та коли експерти кажуть про незручні рішення, ніхто з них не думає, що прирікає людей на кисневу нестачу назавжди. Без варіантів.
Вибачте, але з Києва, Дніпра та Львова воно виглядає інакшим. В цей час «мудрий нарід» вже пошепки напрацьовує рішення та рекомендації. «А давайте будувати Новий Маріуполь поки десь біля іншого моря? Чорного?» або НеоВолноваху десь на Житомирщині, Пологи на Прикарпатті? Чом би й ні? Справді, а чого ні. Тоді, коли в людей почне з’являтись знову своя земля під ногами, тоді можна вести «незручні розмови». Це буде доросле рішення, доросле обговорення з дорослими людьми.
Але ніт. Граблі та нескінченний повтор – це в першу чергу про наше експертне середовище. Якому дедалі однаково на суспільство в розрізі людей, та більше цікава особиста значущість. Тому давайте вже припинимо. Бо щоразу, коли хтось хоче натякнути на «мудрий нарід», непогано згадати, що саме такий «нарід» 86 днів героїчно боронив Маріуполь. Відбивав Бучу. Звільняв Харківщину та Херсон. Та другий рік тримає навалу в окопі на лінії фронту та віддаючи останнє донатами, навіть втративши все в тилу. Дійсно Мудрий. Але – Народ України.