Жінка розповідає, що з майбутнім чоловіком познайомилась у кафе, де на той час вона працювала. «Олег зайшов, коли була моя зміна. Це було кохання з першого погляду. Він був таким справжнім, чесним та відвертим і трошки сором’язливим. Мені тоді здалося, що ми знаємо один одного дуже давно. Олежка пізніше мені теж саме сказав. Досі не можу збагнути, що його більше немає», - ділиться спогадами Тетяна Войтенко.
Після весілля, молоді почали облаштовувати власний побут. Тетяна Войтенко каже, що її чоловік завжди до всього підходив відповідально. Планував, що слід найперше придбати, на що витрати сімейний бюджет. А коли народилася донечка Діана, то він робив все для того, аби забезпечити маля усім найкращим. «Увесь вільний час Олег проводив із донечкою. Виконував її дитячі забаганки, за що Діана дуже любила татка. На вихідні ми їздили в зоопарк, аквапарк, бували на різноманітних дитячих майданчиках. А влітку, майже завжди, бували на морі. У нашому сімейному житті панувала гармонія, спокій та кохання. Як чоловік, він був ідеальним, повсякчас балував нас подарунками. На свята - дарував квіти. Був завжди люблячим і турботливим батьком для своєї донечки. Олег полюбляв ходити раненько в магазин, коли ми ще відпочивали з донею, щоб купити нам чогось смачненького. Турбувався, щоб у нас завжди все було», - розповідає дружина загиблого.
З перших днів Революції Гідності Олег Войтенко прийняв для себе рішення бути пліч-о-пліч із своїм народом. Не хотів, аби наша країна перетворилася на власність однієї президентської сім’ї. За словами дружини, він боровся за справедливість і свободу слова. А з початком російської агресії, чекав, коли йому прийде повістка, аби поїхати на Схід. «Я, звичайно, дуже переживала. Але Олег мене постійно заспокоював і переконував, що все буде добре і це його обов’язок – йти захищати країну аби війна не прийшла і у наш дім», - говорить Тетяна.
Приїхати у відпустку із зони АТО, Олегові Войтенку так і не довелось. Він завжди пропускав свою чергу, бо вважав, що іншим більш необхідніше, ніж йому, відвідати рідних. «То дружина в когось народила, то захворів хтось з близьких. Думав, що прийде пізніше - так і не прийшов живим. Коли телефонував чи писав мені смс-повідомлення завжди говорив, що все добре. Ніколи, не жалівся, говорив, що прийде додому з перемогою та українським прапором. А вийшло все навпаки. І увесь час, поки Олег перебував на війні, мене не полишали тривожні думки. Часто снилися страшні сни…», - із слізьми на очах розповідає дружина загиблого.
Про загибель свого чоловіка, Тетяна Войтенко дізналася від мами Олега, коли жінка зателефонувала їй на роботу. «Сказала, що принесли похоронку з військкомату. Тієї миті земля провалилася під ногами, ніяк не могла добігти додому. Мені не вірилось, що це правда, навіть і зараз не можу збагнути, що Олега більше немає», - говорить дружина загиблого.
Олег Войтенко загинув на місці бойового чергування на блокпосту у Луганську, внаслідок мінометного обстрілу позицій наших військових з боку сепаратистів. Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Держава виплатила грошову компенсацію родині загиблого. Нині Тетяна Войтенко разом з донькою Діаною проживають у придбаному на ці кошти житлі, яке необхідно облаштувати. Діана дуже болісно і важко пережила втрату батька. У її серці рана, що навряд загоїться. Вони із мамою досі чекають, що Олег зараз зайде до квартири і все буде так, як раніше: спокійно, тепло і затишно. Давайте не будемо лишати без уваги родину загиблого героя Олега Войтенка.
ВОЙТЕНКО ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА TETIANA VOITENKO 4188370026963028 (Райффайзен банк «Аваль»)
Люди допомагають людям! Кому допомагаєш ти?