Можливо, люди стали більш релігійними? Так, відсоток релігійних людей дійсно зріс у порівнянні із ранніми 90-ми. Але є й інша причина: церква — найбільш доступний майданчик для політичної агітації. Це єдине пояснення, навіщо в радіусі півкілометра потрібно три церкви. Відповідно до Конституції, в Україні немає державної релігії. Проте вплив церкви на життя людей очевидний. Два роки тому керівниця управління культури Львівської міськради Ірина Магдиш пішла у відставку. Незадовго до того в інтерв’ю для «Української правди» вона критично висловилася про церкву: «Є райони [у Львові], де взагалі нічого немає — жодного культурного центру, жодної бібліотеки, театру або кінотеатру. [...] Єдина розвага для людей в такому районі — церква. І церква починає на цьому жирувати і зловживати страшним чином». У відповідь мер міста Андрій Садовий сказав, що «навряд чи зможе працювати з Іриною в одній команді».
Відсутність офіційної релігії не означає, що не визнається авторитет релігійних діячів. «В Україні, на відміну від Європи, можливі офіційні зустрічі прем’єр-міністра або президента із головними релігійними лідерами — Блаженнішим Святославом, Філаретом, муфтієм, рабином», — говорить Роман Назаренко, докторант Тілбурзького університету. До прикладу, голова Ради національної безпеки і оборони Олександр Турчинов є дияконом євангельсько-баптиської церкви і свого часу проводив зустріч із Всеукраїнською Радою Церков. Таке навряд можливо у будь-якій європейській країні.
Президент Порошенко заявляв, що церква та армія — це дві інституції, які нині користуються найвищою довірою українського суспільства. І на то є воля Божа ким, чим і як ми маємо захистити вітчизну. Cuius region, eius religio («Чия влада, того й віра»)? Тобто відповідальність за «ким, чим і як» перекладається на якісь непідконтрольні людині та владі сили? У громадян, щоправда, досить коротка пам’ять — чотири роки тому Порошенко обіцяв припинити війну на Донбасі, але, згідно з нещодавніми соціологічними опитуваннями, більшість респондентів досі готові за нього проголосувати.
І поки українська влада сліпо звеличує жертовність заради блага Батьківщини, в Росії є феномен політичного православ’я, коли релігійна ідентичність стає основною і пропагується ідея триєдності Росії, України та Білорусі.
У Криму сьогодні встановлюють пам’ятники російським імператорам, у Москві стоїть майже 20-метровий князь Володимир, хреститель Київської Русі. Путін про нього каже: «Він будував країну на любові до Батьківщини». Християнство легітимізує політичну позицію країни. Україна зважає на визначальну роль релігії в житті російського суспільства: наприклад, прес-служба СБУ просить очільника Російської православної церкви Кирила доєднатися до розблокування звільнення заручників.
У Росії та Україні досі відбуваються хресні ходи, у Варшаві проходить марш ультраправих із гаслом «Ми хочемо Бога» (так ототожнюються релігійна і національна ідентичності). «Ми хочемо Бога» — слова зі старої релігійної польської пісні, яку Дональд Трамп цитував під час відвідин Варшави влітку 2017 року. У Донецькій області священик Московського патріархату відмовляє українському бійцеві в богослужінні за загиблими, бо вони католики.
Насправді ж в усіх цих ситуаціях не йдеться про релігію. Не стосується вона і духовного центру сектантської організації «Відродження», засновника якої, Володимира Мунтяна, судили за крадіжку та шахрайство. Звісно, 100 доларів за участь у «коледжі», повні вагони метро жовтих та синіх футболок, які їдуть додому після молитов та обіцянок, «зцілення» від епілепсії під час прямого ефіру навряд переростуть у сильний політичний рух. Бізнес є бізнес. Але, за словами Дмитра Мироновича, доцента кафедри соціології УКУ, агітація та участь представників спільноти «Посольство Боже» допомогли Леонідові Черновецькому перемогти на виборах на посаду мера, а серед депутатів Верховної Ради першого та другого скликань було багато протестантських пасторів. Соціолог додає, що неохаризматичні рухи в Україні найбільше представлені на Сході та в Центрі, а їхні рекрутингові методи схожі на ті, що використовують косметичні компанії Oriflame чи Mary Kay. Все працює за принципом ланцюгової мережі — ієрархія вибудовується залежно від того, скільки послідовників залучила кожна людина.
І поки люди вірять, що ікона на дроні може зменшити кількість злочинів у селі, поки існують церкви, які підтримують акцію «Безсмертний полк», доти у світській країні люди не відокремлюватимуть політику від релігії. А політики використовуватимуть церкву як плацдарм для спекуляцій.