Ігор Захаренко з "Феєрії мандрів" запропонував обкатати Європейський експрес - 9 міст за 9 днів: Перемишль - Краків - Вроцлав (Польща) - Дрезден - Гайдельберг - Нюрнберг (Німеччина) - Реймс - Париж (Франція) - Прага (Чехія).
У Європі майже скрізь можна розрахуватися банківською карткою, а отже, возити з собою багато кешу немає необхідності. Готівка потрібна лише, щоб купити сувеніри з рук. У всіх інших випадках — розплачуйтеся гривневою карткою, щоб уникнути подвійної конвертації. Щоб отримати гривневу вартість послуг чи товарів, у Польщі ціни у злотих потрібно множити на 7, в Чехії - крони на 1,08. В обмінних пунктах покажіть купюру для обміну, а вам на калькуляторі покажуть суму, що віддадуть на руки. Це дуже зручно, адже часто обмінники виставлять курс без комісій, які знімають з клієнтів.
Дешевої кави у Європі немає. "Це Париж, тут кава дорога", - відповів мені парижанин на прохання показати недорогу кав’ярню. Тому якщо ви кавоман – беріть каву з собою, дістати окріп не проблема. Ціни на іншу їжу не набагато вищі, а на речі — навіть нижчі за наші. Наприклад, у Франції я недорого купив рюкзак в магазині, який мені порадив місцевий хлопець. В супермаркетах є готова їжа, що в Україні не надто розповсюджено.
Більшість туалетів на автомагісталях платні. В Німеччині за туалет ви платите 70 центів, але вам на виході видається ваучер на 50 центів, який можна використати у кафе поруч. Щоправда, майже біля усіх кафе є чоловіча стежка, бо дальнобійники не завжди мають бажання платити кошти за туалет. На деяких заправках можна купити диски з порнографією, але ввіз її у Польщу та Україну є карним. Також у макдональдсах туалети по кодам з чеків. Будьте готові до цього.
І саме головне ТОРГУЙТЕСЯ при купівлі поза магазинами. Наприклад, у Парижі сувеніри дешевше купувати біля Ейфелевої вежі, з розрахунку, що можна вибити 50% знижку.
Не соромтеся у місцевих жителів розпитувати все, що вас цікавить. Навіть на ламаній англійській вас зрозуміють, але бажано привітатися з людиною по-місцевому. :)
Поляки і чехи розуміють українську, хай і не до кінця. Розмовляючи українською і активно жестикулюючи, я цілком розумівся з місцевими жителями.
В готелях воду з крану можна пити. Єдине, що вода була не дуже в Чехії. В готелях відвідувачам дають пляшку води з собою. Багато туристів у Польщі закуповують продукти на всю подорож, але чи це доцільно — я не знаю, адже в усіх готелях був включений сніданок, шведський стіл. Тому ковбаса з Польщі покаталася з нами Європою. :)
Сама подорож пройшла комфортно, в тому числі завдяки гіду.
Під час проходження україно-польського кордону пасажири проходять чотири перевірки. Спершу українські митники перевіряють багаж, потім прикордонники паспорти, потім знову митники - польські, а закінчують це все прикордонники.
Українські митники взагалі не перевіряли сумки, ні на ввіз, ні на вивіз, а от польські — доволі серйозно “шмонали” туристів на в’їзд, але на виїзд - ні. Пасажири Інтерсіті проходять кордон по зеленому коридору, тобто всі речі які треба декларувати — вони повідомляють митні органи самостійно. До речі, на кордоні я не бачив, щоб у когось забирали палку ковбаси, але сало і м'ясо, звісно, краще не провозити.
Якщо їдете автобусним туром — варто мати з собою підголовник, особливо, якщо ви їдете без пари.
Кордон з Польщею подолали на ІС Київ-Перемишль. Невелику суму грошей можна поміняти в Перемишлі — обмінники мають скрізь приблизно однаковий курс, але повторюся, розраховуватися краще карткою. Сподіваюся, про Перемишль у мене скоро буде повноцінний тревел блог :)
У зв'язку з особливістю отримання візи, у Польщі ми мали бути найбільшу кількість ночей в подорожі. Група спершу подивилася на нічний та денний Краків.
Згодом поїхали у Вроцлав. У Вроцлаві придумали цікаву туристичну родзинку: маленькі гномики, яких розмістили по всьому місту. Туристи їх шукають, фотографують. Раніше, коли не було інтернету і онлайн-карт з гномиками, люди купували карту, і проходили квести, знаходячи їх. Зараз паперові версії менш популярні, але діти у захваті.
У Вроцлаві продаються круті пиріжки і пончики. Загалом у Польщі харчуватися можна навіть шаурмою — ціни не високі, а продукти смачні. І знову ж таки, навіть в таких закладах розрахунок відбувається банківською карткою, що для України поки нереально. Кафешки у Польщі не набагато дорожчі за київські. Дуже велика кількість німців їздить у Польщу відпочити і випити пива.
Наступним містом у подорожі був Дрезден. Зустрічав він похмурістю і величністю. Саме місто старовинне, але було майже повністю знищене союзниками під час Другої світової. Зараз його відновили.
Після подорожі Німеччиною ми заїхали до Франції. Спершу зупинилися в Реймсі, де виготовляється справжнє, канонічне шампанське та розташований Реймський собор.
З Реймсу вирушили до Парижу, де і пробули близько двох діб, з яких день був вільного часу, за який можна бігло продивитися місто. Ососбливо порадувала нічна прогулянка Парижем і катання на кораблику по річці.
Всім відома прикраса Парижу — Ейфелева вежа. Біля неї можна купити сувеніри у продавців, при цьому ціну можна сторгувати удвічі.
Загалом, щоб попасти у головні пам'ятки Парижу потрібно простояти величезні черги. Хоча, як правило, черги швидко проходять. Париж вражає. Приходить розуміння, що туди треба повертатися на тиждень-два.
Наступним містом нашої подорожі став Гайдельберг. Маловідоме місто, але дуже і дуже симпатичне. Зверху на горі знаходиться замок, який колись в дитинстві складала у пазли моя дівчина. :) Саме місто є студентським. Ходять історії, що всі студенти тут ходять зі шрамами — ознака того, що студент бився за своє університетське братство. Мені місто нагадало українське містечко в карпатах з гарнішими будиночками. :)
Після Гайдельберга ми продовжили маршрут в Чехію через Нюрнберг, де саме відбувався маштабний блошиний ринок. Декілька тисяч чоловік продавали свої товари. В Нюрнберзі, звісно, варто поїсти сосиски та випити пиво. Деякі пивбари продають пиво з кухлями. Якщо повертаєте кухоль — вам повертають 2 євро, але можете забрати кухоль як сувенір. :)
Останнім пунктом дев'ятиденної поїздки була Прага. Обмінники в центрі не вигідні, краще йти подалі від центру і там вже міняти кошти. Але знову ж, навіщо, якщо карткою можна скрізь розплатитися? Я поміняв 10 євро і мені вистачило на сувеніри. В Празі варто скуштувати вепрове коліно (приблизно 400 гривень за порцію, якої вистачить на двох) та трдло — тісто з начинкою, ціна якого - від 60 гривень за штучку.
Мильні бульбашки подобалися як дітям, так і дорослим, які часто бігали та скакали, щоб зловити хоча б одну. Їх можна було бачити у Кракові, Вроцлаві та Празі.
Безвіз має принести українцям ще більше можливостей для подорожей. Сподіваюся, я зможу вас порадувати тревел-блогами і за межами України!