Проблеми речового забезпечення потихенько залишаються в минулому. Як кажуть, довго запрягали, проте, лише кілька бійців попросило форму «на підміну». Решта, навіть ті, хто в безпосередній близькості до лінії зіткнення, кажуть: "везіть туди де потрібно". Ну, ми і везли...На "передку" дуже цінують домашнє. У цьому сенсі 6 тон вареників, створених галицькими господинями вартували того, щоб перевезти їх за півтори тисячі кілометрів по десятках точок сектору "А", куди ми заїжджали 22-25 серпня своєю волонтерською групою Народної Самооборони Львівщини.
Думаю, що попит на подібні домашні смаколики залишиться. Як і залишиться актуальним волонтерське завдання - навіть за найменшого ресурсу, час від часу, везти щось з дому до Героїв. З одного боку, суспільство завжди отримуватиме сигнали про те, що ті, хто боронять спокій потребують уваги. З іншого боку, для самих Героїв - це твердий сигнал про те, що за них турбуються. Тому можливості підтримати хлопців завжди будуть - добре серце і умілі руки здатні і без грошей творити дива і передати, нехай частинку дому туди, де щодня може бути бій.
А ще на "передку" найвищий час на впровадження технічних новацій ХХІ століття, з якими знищувати ворога стане справою менших втрат. Ціную зусилля тих колег, з інших, цільових за предметом допомоги, волонтерських груп. Ось ті приціли і тепловізори, дійсно роблять чудо і "роблять" сєпарів.
Артилерійські системи наведення слід об'єднувати за прикладом ГІС Арти. Кілька таких нововведень на рівні бригад, здатні системно змінити ситуацію на краще. А на перспективу, саме державним коштом, дане питання має бути вирішено для усієї 450 кілометрової лінії протистояння з агресором.
Розвідка теж потребує волонтерської уваги, а також контролю. Підрозділи ГУРу здатні виконувати рівень завдань, приміром, ідентифікації координат ворога на рівні кількох метрів від джерела радіопередачі - чи то мобільного, чи то армійської рації. Проте, за рік, жоден новітній пеленгатор, яких і потрібно всього то лише біля десятка, на фронт не поступив. А можна лише здогадатися, яка шкода ворогу могла б бути вчинена, наприклад, нашими гаубичниками, якби в розпорядженні були точні координати і чіткий наказ.
Взагалі, ми приречені на десятиліття вперед ставати мілітарною державою, де професія Воїна стане покликанням, а держава створюватиме всі умови для того, щоб оборонці почувалися гідно.
На жаль, війна на роки і ми маємо разом це усвідомити з усіма наслідками. Але сьогодні розрухати державний зашкарублий механізм маємо усі спільно, волонтерським гуртом.
Довгострокові завдання на десятиліття вперед, окрім мілітарного розвитку, знаходяться у сфері державної і місцевої сфер освіти, культури та інформаційної політики. Ось тут зроблено найменше, тому і підвалин, на яких має зводитися мур Перемоги, поки нема. Тішуся, що кілька провідних волонтерів розуміють важливість цього завдання. Зробимо перший крок у цьому напрямку і ми - волонтерська група Народної Самооборони Львівщини. Чекайте найближчими днями від нас закликів до мешканців Львова і Західної України поділитися вишиванкою з такими ж мешканцями і переселенцями з Сєвєродонецька і Луганщини. Проект обіцяє бути цікавий, з налагодженням сотень, а можливо і тисяч, діючих контактів "Схід-Захід". У волонтерській роботі - цікавій для кожного, хто обрав для себе цей шлях, - знайдеться місце кожному. І лише спільно ми наблизимо Перемогу і краще майбутнє для нашої країни.
Окремо висловлюю подяку тим, хто нас підтримує ці півтори року. З прізвищ – хлопці особливо дякували за питну воду компанії IDS та особисто Всеволоду Біласу. Взагалі, всім тим, хто має можливість і потребу допомагати постійно ми привезли багато прапорів підписаних хлопцями, тож незабаром роздамо.
Так що, боротьба продовжується. Місце у ній є для кожного.