Натомість нині центробанки провідних країн світу переглядають свої пріоритети. На перше місце виходить стан справ в економіці, монетарні показники відходять на задній план. Для прикладу, 12 грудня минулого року голова Федерального резерву США Бен Бернанке заявив, що тепер зниження безробіття є для ФРС справою більш важливою, ніж контроль над інфляцією. В той самий день британський уряд виступив з пропозицією щодо зміни політичних цілей Банка Англії, який до теперішнього часу мав лише одну мету – втримання інфляції. Нарешті в Японії новообраний прем’єр-міністр Сіндзо Абе вимагав від центрального банку країни активних дій щодо стимулювання росту економіки.Тому є надія, що і керівництво Національного банку України нарешті згадає про існування частини четвертої статті 6 Закону України «Про Національний банк України», в якій передбачено зобов'язання НБУ «сприяти додержанню стійких темпів економічного зростання», і зрозуміє, що крім інфляції і курсових ризиків, існує ще реальна загроза розвалу економіки.
У тих випадках, коли центробанк хоче стимулювати економічне зростання, він зазвичай пропонує комерційним банкам значні та дешеві кредити. У нас же процентні ставки за кредитами становлять 30-35 відсотків річних. Зауважу, що в сусідній Польщі - 5-7 відсотків річних. Тому найголовніше завдання, яке стоїть перед керівництвом Нацбанку України - це радикальне зниження вартості кредитних ресурсів. Інакше не варто й мріяти про економічне зростання і збільшення доходів громадян.
Ще одна нагальна проблема, яку, на мою думку, має невідкладно вирішити Нацбанк - це неповернені валютні кредити. Нагадаю, що недалекоглядне, шкідливе для української економіки рішення про видачу валютних кредитів прийняли в 2004 році тодішні керівники НБУ Тігіпко і Яценюк. Мільйони сімей і підприємців набрали цих кредитів по курсу 4 гривні за долар, а тепер мають повертати по 8 гривень за долар. Внаслідок цього сьогодні 4 мільйони людей не спроможні віддати валютні кредити, а загальна заборгованість по них становить понад 20 мільярдів гривень. Боржників масово за рішеннями судів позбавляють належного їм житла і майна, знищують бізнес. Озвучена проблема є гостро соціальною, тому уряд разом із Нацбанком мають знайти вихід. Прикметно, що самі винуватці "валютного зашморгу" - Тігіпко і Яценюк - сьогодні під час розгляду питання про призначення голови НБУ як у рот води набрали, хоча були в парламентській залі. Знають, жирні коти, чиє сало з'їли...
Так само потребує розв'язання на державному рівні проблема кредитних та фінансових спілок, які обібрали мільйони українських громадян. А тепер держава, яка видавала ліцензії на відкриття цих шахрайських контор "рога і ратиці", самоусунулася від допомоги потерпілим.
Це лише кілька важливих питань, які потребують вирішення. Але найголовніше - чи наважиться нарешті керівництво Нацбанку на проведення самостійної, в інтересах України грошово-кредитної політики? Усі останні роки ця політика формувалася Міжнародним валютним фондом, а наш центробанк був лише слухняним і безвільним її виконавцем. Без відповіді на це наріжне питання - усе інше не важливо.