Днями в черзі до каси одного зі столичних магазинів чув, як двоє стареньких радились, чи вдасться їм заощадити на мандарини до новорічного столу. Стало сумно і до болю образливо. У цих двох на Новий рік таки будуть мандарини і не лише. Але проблема значно глибша.
Люди, пропрацювавши все життя, отримуючи мінімальних 800 гривень, опинились нині у злиднях. Це ганьба для держави, яка не може подбати про гідне життя пенсіонерів. І для київської влади теж. Закликаю столичну владу повернути практику нарахування муніципальної допомоги малозабезпеченим та пенсіонерам. На фоні високого рівня реальної інфляції, галопуючого зростання цін на продукти харчування, збільшення тарифів, виплата допомоги населенню є питанням критичної ваги.
Київська влада, маючи найбільший в країні бюджет, що акумулює податки найбільших компаній, може собі дозволити відновити і збільшити виплату муніципальної надбавки пенсіонерам та малозабезпеченим. Це стало б для них вагомою підтримкою чи навіть порятунком.
У попередні роки допомога соціально незахищеним у Києві була на рівень вищою. Навіть у найбільш кризовий 2009 рік на муніципальні надбавки в бюджеті міста закладались: 750 мільйонів гривень на допомогу пенсіонерам, 580 мільйонів на доплати лікарям та вчителям, 178,5 мільйонів на безкоштовне харчування школярів.
Багато-хто скаже, що це була продумана політика цинічної «молодої команди», спрямована на найнадійніший електорат. Цілком вірогідно. Але давайте подивимось на це з іншого боку. Як було вижити вчителям та лікарям, коли попри відповідальність роботи, зарплата у них нижча ніж у двірника? Як вижити немічним пенсіонерам, більшість пенсії яких іде на ліки, а решта на комуналку? Їм не доводилось міркувати, з якою метою їм допомагають, просто ця допомога була конче необхідна. Сьогодні, коли при хазяйновитому Азарові ціни на все зросли у кілька разів, допомога людям ще більш потрібна.
А на кого спрямована політика нинішньої команди міської влади? Коли мільярди гривень, половина з яких розкрадаються, викидають на стадіон, коли дорогу столичну землю роздають «своїм», коли олігархам роблять подарунки типу «Київенерго», і при цьому не знаходять коштів для допомоги найнезахищеннішим, таке керівництво столицею нікому не потрібне.
Якби у людей була гідна зарплата, а в стареньких пенсія, то і в надбавках потреби не було б. Проте в ситуації, коли олігархи за рік заробляють кілька сотень мільярдів, а рівень життя 80% громадян України знижується вдвічі, допомога незахищеним – завдання пріоритетне. Практику муніципальних надбавок пенсіонерам та працівникам бюджетної сфери варто впровадити по всій Україні. Адже тих грошей, які «нарахувала» держава – прожитковий мінімум для працюючих 1004 гривні та для пенсіонерів 800 гривень – не вистачає на найнеобхідніше.