Радіоактивний викид після вибуху в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року був еквівалентний 300 бомбам, скинутих свого часу на Хіросіму. Постраждали тоді громадяни одразу багатьох держав, територію яких накрила радіаційна хмара. Найбільше припало на долю України і Білорусі. Із зони найбільшого зараження (30 км зона відчуження) довелось евакуювати близько 200 тисяч людей. За офіційними даними, в нашій країні нараховується 3,4 мільйона осіб, яких вразила своїм чорним крилом катастрофа.На ліквідацію наслідків аварії направлялись вчені, спеціалісти з обслуговування АЕС, армійські підрозділи хімічних військ, вертолітники, фахівці інших спеціальностей, яких терміново призвали із запасу, обслуговуючий персонал (водії, кухарі тощо). З 1986 по 1989 роки через ЧАЕС пройшло близько 600 тисяч осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії. За даними Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» зараз в країні 210 247 ліквідаторів.
Протягом тридцяти років все, що стосувалося аварії на ЧАЕС, подавалось через призму тотальної катастрофічності, безвиході та безперспективності. Зона відчуження у свідомості суспільства стійко асоціюється з навіки втраченою територією, де відновлення розпочнеться мінімум через століття. Сама постановка теми відродження зони чи хоча б використання її можливостей на державному рівні всерйоз жодного разу не розглядалася.
Мабуть, єдиним проектом, який отримав підтримку уряду та зараз вже знаходиться на стадії завершення - це створення на території ЧАЕС сховища ядерних відходів українських атомних електростанцій. Нове сховище будує американська компанія «Holtec International», яка планує за рік ввести його в експлуатацію. Безпека даної споруди надзвичайно висока і її герметичність навіть при прямому пошкодженні є пріоритетним елементом функціонування.
Цей рік, згідно з указом Президента України, став «Роком вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пам'яті жертв Чорнобильської катастрофи». За усталеною традицією, передбачається проведення заходів «із поліпшення умов соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та ліквідаторів».
Є в указі і доручення Кабінету міністрів щодо надання пропозицій про створення Чорнобильського біосферного заповідника. Тема, до речі, не нова. Подібне питання піднімалось і раніше. Зокрема, навесні минулого року тодішній міністр екології та природних ресурсів України запевняв громадськість, що розробка законодавства для створення Чорнобильського біосферного заповідника вже завершується. Рік минув, а віз і нині там.
Втім, сама тема перетворення зони відчуження на науково-практичний полігон глобального значення і перспектив є досить цікавою. Найперше тим, що цей унікальний майданчик, аналогів якому немає у світі, може стати Меккою для науковців всього світу. Тут можна розгорнути спільні науково-дослідні програми для з’ясування впливу радіації на живі організми та вироблення механізмів захисту і лікування. До речі, подібний цикл наукових досліджень вже виконується київськими науковцями у співпраці з американськими центрами - Колумбійським університетом та Національним інститутом раку. Але варто вийти з ідеєю створення міжнародної наукової лабораторії, де свою діяльність могли б здійснювати сотні вчених з різних куточків світу. А це означає прихід мільярдних інвестицій в Україну. Інтерес для науки може представляти і вивчення змін радіоактивного фону під цілеспрямованим впливом екосистеми, тобто досліджується можливість нейтралізації рослинами забруднення навколишнього середовища.
Однак найпотужнішою виглядає ідея економіко-промислового використання нинішньої зони відчуження. Найпершим проектом може стати енергетичний, зокрема, така його частина як сонячна і вітрова енергетика. Для реалізації цього напряму розвитку є всі необхідні підстави — відповідні земельні площі для установки електроустановок, достатня кількість сонячних днів в році, можливість запуску вітрових станцій тощо. Наприклад, у Херсонській області минулого року сонячними та вітровими електростанціями вироблено більше 130 млн Квт год. електричної енергії.
За висновком Міжнародного агентства відновлюваної енергетики генерація енергії з використанням відновлюваних джерел завдяки новітнім технологіям стає дешевшою, ніж генерація енергії на основі викопного палива. Так, у країнах Євросоюзу вітроенергетика забезпечує 10% виробництва електроенергії. А, наприклад, в Данії вона досягає більше 42% загального споживання електроенергії.
Великі перспективи має і сонячна енергетика. В Німеччині, де значно менше сонячних днів, ніж в Україні, саме завдяки сонцю виробляється понад 5% від всієї електроенергії. У нас практично вся територія придатна для вироблення сонячної електроенергії. Вже зараз майже в кожній області діють такі установки. Тому використання можливостей нинішньої зони відчуження значно посилить наш енергетичний потенціал.
Окрема перспективна і наразі гіпотетична тема — це можливе використання газових потужностей в районі ЧАЕС. Йдеться про метан і водень. За останніми дослідженнями вчених встановлено, що Чорнобильська АЕС розташована над Південним прибортовим розламом — великою тектонічною зоною, де відбувається висхідне проникнення газів з різних глибин. Звичайно, говорити про найближчі перспективи такого використання ще зарано, але проводити наукові дослідження потрібно невідкладно з кількох точок зору, зокрема, промислової, екологічної і безпекової.
В експертному середовищі активно обговорюється тема використання водню для отримання білка. Для цього існує відповідна технологія, де активно застосовуються водневі бактерії для одержання кормового й харчового білків. Такий білок може використовуватися у тваринництві. Тому тема водню і ЧАЕС може стати предметом майбутньої державної програми.
Потенціал використання територій, які нині знаходяться у так званій зоні відчуження досить великий за своєю унікальністю і перспективністю. Звичайно, відноситись до цього потрібно зважено і обережно, щоб не збільшити існуючі ризики. Але і залишати і надалі цей район лише як чорну діру для сталкерів-екстремалів є неприйнятним.
В народній пам’яті назавжди залишатиметься страшна катастрофа на ЧАЕС, яке принесла горе тисячам українських сімей і легендарний прояв людського подвигу ліквідаторів наслідків аварії. Але життя продовжується і нинішнє покоління українців має докласти зусиль для того, щоб оживити цю здавалося навіки мертву землю. Відновлення живого світу в умовах діючої радіації необхідне нам як нагадування про борги перед всіма, хто постраждав і страждає донині. Це наш борг перед історією та майбутнім.