ГлавнаяБлогиБлог Миколи Голомші

Чорнобиль. Зона відчуження чи нова економіка?

Тридцять років тому сталася найбільша в історії ядерної енергетики техногенна, екологічно-гуманітарна катастрофа — аварія на Чорнобильській атомній станції в Українській Радянській Соціалістичній Республіці. Цю радіоактивну «міну» під Україну заклали тодішні московські правителі. Не сприймаючи протести Української академії наук, кремлівські «старці» мали намір побудувати під Києвом загалом 16 енергоблоків. Страшно подумати, що могло статися з нашою країною, якби ці плани здійснилися.

Фото: ubr.ua

Радіоактивний викид після вибуху в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року був еквівалентний 300 бомбам, скинутих свого часу на Хіросіму. Постраждали тоді громадяни одразу багатьох держав, територію яких накрила радіаційна хмара. Найбільше припало на долю України і Білорусі. Із зони найбільшого зараження (30 км зона відчуження) довелось евакуювати близько 200 тисяч людей. За офіційними даними, в нашій країні нараховується 3,4 мільйона осіб, яких вразила своїм чорним крилом катастрофа.На ліквідацію наслідків аварії направлялись вчені, спеціалісти з обслуговування АЕС, армійські підрозділи хімічних військ, вертолітники, фахівці інших спеціальностей, яких терміново призвали із запасу, обслуговуючий персонал (водії, кухарі тощо). З 1986 по 1989 роки через ЧАЕС пройшло близько 600 тисяч осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії. За даними Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» зараз в країні 210 247 ліквідаторів.

Протягом тридцяти років все, що стосувалося аварії на ЧАЕС, подавалось через призму тотальної катастрофічності, безвиході та безперспективності. Зона відчуження у свідомості суспільства стійко асоціюється з навіки втраченою територією, де відновлення розпочнеться мінімум через століття. Сама постановка теми відродження зони чи хоча б використання її можливостей на державному рівні всерйоз жодного разу не розглядалася.

Мабуть, єдиним проектом, який отримав підтримку уряду та зараз вже знаходиться на стадії завершення - це створення на території ЧАЕС сховища ядерних відходів українських атомних електростанцій. Нове сховище будує американська компанія «Holtec International», яка планує за рік ввести його в експлуатацію. Безпека даної споруди надзвичайно висока і її герметичність навіть при прямому пошкодженні є пріоритетним елементом функціонування.

Цей рік, згідно з указом Президента України, став «Роком вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пам'яті жертв Чорнобильської катастрофи». За усталеною традицією, передбачається проведення заходів «із поліпшення умов соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та ліквідаторів».

Є в указі і доручення Кабінету міністрів щодо надання пропозицій про створення Чорнобильського біосферного заповідника. Тема, до речі, не нова. Подібне питання піднімалось і раніше. Зокрема, навесні минулого року тодішній міністр екології та природних ресурсів України запевняв громадськість, що розробка законодавства для створення Чорнобильського біосферного заповідника вже завершується. Рік минув, а віз і нині там.

Втім, сама тема перетворення зони відчуження на науково-практичний полігон глобального значення і перспектив є досить цікавою. Найперше тим, що цей унікальний майданчик, аналогів якому немає у світі, може стати Меккою для науковців всього світу. Тут можна розгорнути спільні науково-дослідні програми для з’ясування впливу радіації на живі організми та вироблення механізмів захисту і лікування. До речі, подібний цикл наукових досліджень вже виконується київськими науковцями у співпраці з американськими центрами - Колумбійським університетом та Національним інститутом раку. Але варто вийти з ідеєю створення міжнародної наукової лабораторії, де свою діяльність могли б здійснювати сотні вчених з різних куточків світу. А це означає прихід мільярдних інвестицій в Україну. Інтерес для науки може представляти і вивчення змін радіоактивного фону під цілеспрямованим впливом екосистеми, тобто досліджується можливість нейтралізації рослинами забруднення навколишнього середовища.

Однак найпотужнішою виглядає ідея економіко-промислового використання нинішньої зони відчуження. Найпершим проектом може стати енергетичний, зокрема, така його частина як сонячна і вітрова енергетика. Для реалізації цього напряму розвитку є всі необхідні підстави — відповідні земельні площі для установки електроустановок, достатня кількість сонячних днів в році, можливість запуску вітрових станцій тощо. Наприклад, у Херсонській області минулого року сонячними та вітровими електростанціями вироблено більше 130 млн Квт год. електричної енергії.

За висновком Міжнародного агентства відновлюваної енергетики генерація енергії з використанням відновлюваних джерел завдяки новітнім технологіям стає дешевшою, ніж генерація енергії на основі викопного палива. Так, у країнах Євросоюзу вітроенергетика забезпечує 10% виробництва електроенергії. А, наприклад, в Данії вона досягає більше 42% загального споживання електроенергії.

Великі перспективи має і сонячна енергетика. В Німеччині, де значно менше сонячних днів, ніж в Україні, саме завдяки сонцю виробляється понад 5% від всієї електроенергії. У нас практично вся територія придатна для вироблення сонячної електроенергії. Вже зараз майже в кожній області діють такі установки. Тому використання можливостей нинішньої зони відчуження значно посилить наш енергетичний потенціал.

Окрема перспективна і наразі гіпотетична тема — це можливе використання газових потужностей в районі ЧАЕС. Йдеться про метан і водень. За останніми дослідженнями вчених встановлено, що Чорнобильська АЕС розташована над Південним прибортовим розламом — великою тектонічною зоною, де відбувається висхідне проникнення газів з різних глибин. Звичайно, говорити про найближчі перспективи такого використання ще зарано, але проводити наукові дослідження потрібно невідкладно з кількох точок зору, зокрема, промислової, екологічної і безпекової.

В експертному середовищі активно обговорюється тема використання водню для отримання білка. Для цього існує відповідна технологія, де активно застосовуються водневі бактерії для одержання кормового й харчового білків. Такий білок може використовуватися у тваринництві. Тому тема водню і ЧАЕС може стати предметом майбутньої державної програми.

Потенціал використання територій, які нині знаходяться у так званій зоні відчуження досить великий за своєю унікальністю і перспективністю. Звичайно, відноситись до цього потрібно зважено і обережно, щоб не збільшити існуючі ризики. Але і залишати і надалі цей район лише як чорну діру для сталкерів-екстремалів є неприйнятним.

В народній пам’яті назавжди залишатиметься страшна катастрофа на ЧАЕС, яке принесла горе тисячам українських сімей і легендарний прояв людського подвигу ліквідаторів наслідків аварії. Але життя продовжується і нинішнє покоління українців має докласти зусиль для того, щоб оживити цю здавалося навіки мертву землю. Відновлення живого світу в умовах діючої радіації необхідне нам як нагадування про борги перед всіма, хто постраждав і страждає донині. Це наш борг перед історією та майбутнім.

Микола Голомша Микола Голомша , Голова політичної партії "Патріот"
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter