Про Національну академію наук

На сторінці "Про сайт "Моя наука"" написано: "Сайт "Моя наука" з'явився восени 2011 року як спільний проект редакторів порталу science.ua та ініціативної групи вчених НАН України. "Моя наука" задумана як майданчик, на якому діючі вчені та викладачі зможуть ділитись із користувачами сайту цікавими науковими фактами, розповідати про нові успіхи української та світової науки, повідомляти про майбутні лекції, екскурсії та інші науково-популярні заходи…" Ось уже більше чотирьох років ми саме тим і займаємося: розповідаємо українському суспільству про науку. Десятки тисяч користувачів відвідали наш сайт, прочитали цікаві науково-популярні статті, дізналися про лекції чи наукові події у своєму місті. Тисячі людей відвідали акції "Дні науки", заходи до Всесвітнього тижня мозку, лекції наших учених. Сотні студентів, лікарів та любителів науки регулярно приходять на збори Клубу "Еволюція" і лекторій "Патофізіологія блоками". Хто все це робить?

Якщо подивитись на перших 30 активних дописувачів сайту, то можна порахувати, що 19 з них працюють чи працювали в Національній академії наук України. Науковці НАН розповідають нам про таємниці Всесвіту. "Дні науки" розпочаті в Інституті фізіології НАН, організовані в більшому всеукраїнському масштабі Радами молодих учених НАН, свої двері радо відкривають десятки установ НАН у багатьох містах України. Більшість заходів "Моєї науки" проходять у будівлях, які належать НАН: з нас і наших гостей не беруть грошей та не вимагають підписів і печаток для дозволів. Прес-служба НАН рекламує нашу роботу, бо керівники НАН бачать у нас своїх союзників у справі науки. У Вас ще не рябить в очах від абревіатури "НАН"? Але це лише невелика частина нашої взаємодії з Академією. Чи може вона робити більше для популяризації науки? Звісно, НАН здатна на більше. Але чи існує подібний рівень співпраці з Київським університетом або з Національним медичним університетом, викладачі й науковці яких теж активні учасники проектів "Моєї науки"? На жаль, ні. Частіше ми маємо справу з адміністративними бар'єрами, мільйонами папірців, непривітною охороною та байдужістю керівництва. Не всюди так, та тенденція невтішна.Отже, сподіваємось, тепер Ви розумієте, чому "Моя наука" і "Дні науки", а також усі афілійовані з нами ресурси просять усіх наших прихильників підписати петицію до Президента України. Проста дія: клацнув, зареєструвався/увійшов, проголосував. Проте серед наших читачів і нібито прибічників є такі, кому ліньки, а є й скептики, які не розуміють, чому вони повинні підписуватися за вимоги якихось там наукових працівників. Думаємо, що частину скептиків ми вже переконали, а тепер ще декілька відповідей на поширені зауваження.

1) НАН давно пора закрити, наука в Академії загинається. Цих академіків ніхто не знає і вони ніде не публікуються.

Навпаки, в НАН якраз і знаходяться залишки найкращих наукових шкіл України, добряче розпорошених через брак фінансів за останні роки. Наприклад, Інститут фізіології імені О.О. Богомольця – відомий на весь світ центр нейрофізіології, а співробітників Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова добре знають у ЦЕРНІ, там де Великий адронний колайдер. НАН це здебільшого прості науковці – їх близько 20 тисяч, на яких приходиться всього 200 академіків. Серед науковців з найвищим індексом цитування їхніх наукових робіт лідерами є саме науковці НАН. Серед чільної сотні чимало академіків з різних галузей науки.

2) Добре, але ж є купа академіків-плагіаторів, які ніколи не займалися наукою, а лише купили собі звання.

Серед академіків НАН є багато людей, які не працюють в Академії, тобто не займаються дослідженнями. Вони є високими посадовцями (депутатами, ректорами, директорами підприємств). Так, цих людей зробили академіками під тиском Уряду. Таку практику ввела Комуністична партія ще в 1930-ті роки, ламаючи науковців через коліно. Позбутися її необхідно, але об'єднання всіх академій, урізання бюджету та ліквідація НАН тому не допоможуть. Потрібно просто позбавити академіків довічної пенсії, на що уряд піти соромиться. Тому скорочення фінансів ударить по справжніх науковцях, таких як автори "Моєї науки".

3) Ніде в світі нема таких Академій, це радянський пережиток, треба розігнати, а науку в університети?

Ні, неправда. У більшості країн з розвиненою наукою є незалежні від університетів наукові інститути, об’єднані у незалежні наукові структури, що фінансуються державою. Це NIH у США, CNRS У Франції, Max Plank Gesselschaft та Товариство імені Гельмгольца у Німеччині, MRC у Великій Британії – список довгий. Цікавою є відносно молода наукова організація A*STAR в Сінгапурі. Вона об’єднує трохи більше 20 інститутів які займаються фундаментальними й прикладними дослідженнями у галузі фізики, хімії, біології, медицини, інформаційних технологій, матеріалознавства. Там працює більше 2500 науковців. А тепер порівняємо: населення Сінгапуру – 4 мільйони з лишком, рівно в 10 разів менше українського. Помножимо їхню Агенцію на 10 – і вийде 25 тисяч учених у двохстах установах. Чисто НАН. Сінгапурці прийшли до цього методом спроб і помилок, а нам така наука дісталася фактично дарма.

4) Як це в нас нема науки поза НАН? А як же університети?

Дійсно, в університетах є наука і науковці. Але вони знаходяться під постійним тиском адміністрації. Ректорати вимагають від університетського вченого постійно підвищувати показники: кількість написаних посібників, статей у вісники-мурзилки, зараз уже статей з імпакт-фактором. Але при цьому його постійно принижують, не дають грошей на реактиви й обладнання, забороняють їздити на конференції і стажування, та й взагалі норовлять перевести на 0,7-0,8 ставки. Бо науковець не приносить університету грошей: ані студентів-контрактників, ані хабарів. Викладача же завантажують годинами лекцій і семінарів та заповненням безглуздих паперів настільки, що в нього нема ані часу, ані натхнення на дослідження. Крім того, та гонитва за показниками доводить науковця до виснаження та фальсифікацій у публікаціях. Це теж не сприяє гарній науці. Пам'ятаєте, як кримські астрономи намагалися перейти у підпорядкування НАН, а не університету? Це недарма. Тим не менш, багато університетських науковців мають зв'язки з лабораторіями НАН, де їм вдається зробити нормальні дослідження.

5) Ок, але в України все одно нема грошей для науки. Наука сама має заробити собі. Ті ж гранти в ЄС, ми там "Горизонт 2020" якийсь підписали.

Якщо в Україні є збитки в державного підприємства "Укрзалізниця", що дорівнюють трьом бюджетам на всю науку, то певні: гроші можна знайти. А якщо не вийде, то тоді треба зізнатися, що ми прирікаємо Україну на поступову деградацію та зникнення. Без науки зараз жодна цивілізована країна неможлива, бо наука – це погляд у майбутнє. Так, винахідники, що спираються на наукове знання, можуть створювати нові гаджети й технології. Проте це наукове знання ще треба отримати. Навіть, якщо це знання отримає хтось інший, треба мати спеціалістів, які його зрозуміють і застосують. Без національної науки цього не станеться ніколи. Отже, фундаментальна наука та найважливіші галузі прикладної завжди фінансуються державою. Яка збирається проіснувати хоча б сотню років. В ЄС це розуміють, тому гранти "Горизонту" та інших програм дають тільки тим пошукувачам, які мають наукову інфраструктуру та базове фінансування. Державне або приватне. На жаль, бізнес у нас в науку вкладати не хоче. І ми можемо зрозуміти тих бізнесменів: наука – занадто довготривала інвестиція для буремного українського життя.

6) То, що, ви проти реформ і в нашій науці все в порядку?

Наука в Україні зарегульована та пригнічена імітацією наукової діяльності. Тому, звісно, нас не вдовольняє її сучасний стан. Задля цього члени нашої команди долучилися до розробки справжньої наукової реформи. Створено систему оцінювання наукових центрів і лабораторій, використано досвід науковців Німеччини. Зараз цю систему формалізують та вписують у законодавче поле. Нещодавно прийнятий за участі прогресивних науковців НАН "Закон про науку та науково-технічну діяльність" передбачає створення на Національної ради з науки, яка у вересні 2016 року запустить міжнародний аудит всіх наукових установ України: університетів, галузевих академій та НАН. Після цього можна буде вирішити, які лабораторії займаються якісною наукою, а хто лише імітує. На жаль, у Міністерстві фінансів цю інформацію повністю проігнорували й підготували такий проект бюджету, в якому всі академії змішуються не глядячи, а потім мають "оптимізувати" себе самі. Це нонсенс, тому всі справжні науковці виступають проти такого бюджету.

Саме тому ми просимо всіх ще раз: підпишіть петицію, врятуйте науку в Україні!

Будь-які питання Ви можете задати на наших сторінках у ВК та ФБ.

Моя наука Моя наука , Колективний блог про науку та науковців в Україні та за її межами
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter