Розуміючи серйозність ситуації, Кличко публічно запропонував Котвицькому скласти мандат, хоч той запевняв, що не причетний до даної справи. З рештою, є всі підстави вважати, що цей «конфлікт» був лише ширмою для порятунку репутації мера, на особистому рейтингу якого, скоріш за все, такі як Котвицький знову намагатимуться отримати мандати. Інший значний «прокол» Віталія Кличка це питання по відновленню районних рад, яке було успішно провалено. Це свідчить саме про те, що мер і його команда сподіваються зберегти теперішню владу в столиці і зберегти для Київради монополію повноважень по місту. А ці повноваження «грошовиті», тому прощатися з ними, міські керманичі безумовно не бажають. Тут мова і про дозвіл на приватизацію комунального майна і встановлення орендних ставок для комунальної нерухомості, і здача в оренду земельних ділянок, в тому числі, під комерційну діяльність.
Очевидно, що Кличко боїться виборів у два тури, так як є велика вірогідність того, що інші кандидати матимуть кращі результати. Якщо вибори пройдуть в один тур, то всі шанси на те, що зіграє, так зване, «правило 30 %» і діючий мер зможе лишитися на посаді.
Певні зрушення таки почалися в питанні зміни виборчого законодавства. 18 червня Верховна Рада прийняла за основу законопроект 2831-3 авторства групи депутатів на чолі з Вадимом Денисенком. Проте, відповіді на питання формату виборів міських голів це ще не дає. Куди приведуть дискусії депутатів щодо закону про місцеві вибори поки що не ясно, але якщо говорити про вибори мерів великих міст, то відповідні зміни могли бути внесені і в старий виборчий закон.
Деякі ЗМІ писали про те, що діючий очільник столиці пішов на альянс з мером Львова Андрієм Садовим. А питання формату виборів мерів великих міст потрапило в пряму залежність від долі посади голови СБУ. Власне, саме готовність дозволити президентові звільнити некомфортного для себе Валентина Наливайченка з посади і зробила можливим для Кличка виторгувати собі можливість прорватися в кабінет градоначальника вдруге підряд, але тепер уже з тяжкими боями.
В цьому контексті постає питання, хто ж може стати конкурентом для діючого градоначальника. Згідно з бліц-опитуваннями киян, яке провів Інститут аналізу та прогнозування, найвірогіднішими кандидатами являються Леонід Ємець (Народний фронт), Юрій Левченко (ВО «Свобода») та Андрій Білецький (комполку «Азов»).
Навесні в деяких ЗМІ пройшла низка публікацій, які заводили в публічне поле Ємця як можливого конкурента Клична на виборах мера. Це була мабуть найкраща з найгірших кандидатур, яку міг делегувати НФ. На його користь дві перемоги підряд на мажоритарному окрузі до Верховної Ради. Проте, враховуючи стрімке падіння рейтингу політсили Яценюка, повноцінна конкуренція видається мало ймовірною.
З рештою, публічно про намір балотуватися він не оголошував, хоча, бажання Яценюка «блокуватися» на цих виборах з БПП (якщо ця інформація відповідає дійсності), означає, що не все так просто. Багато чого залежить від того, на кого поставить Банкова і які матиме плани та апетити.
Поки що, варіант за яким Порошенко просто не буде ставити палиці в колеса Кличкові видається кращим, ніж вступ в активну боротьбу та провал і констатація факту втрати Києва для президента уже на всі 100 %.
З Левченком все менш туманно. Нардеп від Шевченківського району столиці постійно цілеспрямовано опонує діючому міському голові. Робить це публічно і мета його цілком очевидна. Проте, про намір балотуватися він також не оголошує. Імовірно причина криється в тому, що в «Свободі» зі своїм кандидатом ще не визначилися.
На минулих виборах балотувався інший нардеп-мажоритарник Андрій Іллєнко, проте, тоді він зайняв 6-те місце, набравши 3.1 % голосів, що більше, ніж в вдвічі менше того, що набрав партійний список свободи (7.7 %), очолюваний, до речі, тим же Левченком. «Свобода» на тих виборах зайняла почесне третє місце.
Цілком очевидно, що такі порівняння вселяють значні сумніви керівництву політсили, яке серйозно налаштовується на реванш після того, як не вдалося отримати фракцію в парламенті. І результати виборів у столиці грають в цьому плані провідну роль. Очевидно, що «Свобода» не може дозволити собі провал, адже після цього шанси повернутися до числа політичних важковаговиків будуть зведені до нуля.
Щодо Білецького, то не можна не звернути увагу на факт його співпраці з Олександром Третьяковим в рамках проекту «Ми - кияни». Цікаво те, що він так само, як і двоє попередників, депутат ВР від Києва. Як і Левченко, переміг одіозного конкурента.
Сам Третьяков явно не годиться в кандидати на міського голову (на відміну від ролі «сірого кардинала та управлінця від Банкової»), а от Білецький (до речі, колишній активіст «Свободи») – інша річ. Також не можна не звернути увагу на те, що Третьяков зараз значною мірою відноситься до орбіти президента.
Склавши цю інформацію в один пазл, не складно припустити, що Білецький може стати і запасним варіантом для Банкової на фоні розлучення з УДАРОм. Проте, самого Білецького особисто відносять до орбіти очільника МВС Арсена Авакова, тому не будемо відкидати можливості того, що комполку буде кандидатом – ставлеником НФ без публічної прив’язки. Із зрозумілих причин.
Буквально нещодавно, його штаб почав самостійну агітацію вже під вивіскою організації Патріот України. Тому, такий варіант цілком вписується у висловлені міркування.
Нещодавно курс на вибори міського голови взяв ще один нардеп-мажоритарник Борислав Береза. Різко полишивши Правий сектор, він очевидно спробує реалізувати зароблений медійний «капітал» для того, щоб спробувати свої сили на цих виборах та, можливо, бля формування власної групи впливу в міській владі, команди, на яку зможе опертися для самостійного політчиного плавання. Хоча, як ми знаємо, «зірки», котрі швидко загорілися, часто швидко і гаснуть.
Все менше інтриги навколо формату походу на вибори «Самопомочі». Фігурує прізвище ресторатора Гусовського, який очолює фракцію партії Андрія Садового в Київраді. Остання не відзначається особливою дисципліною в своїй роботі. Очевидно, що бренд буде тягнути цю кандидатуру догори, а може й ця кандидатура буде тягти донизу бренд.
«Самопоміч» вже має немало проблем у Львові, тому Садовому союз із Кличком потрібний не менше, ніж останньому. Схема очевидна. Садовий «зливає» вибори в Києві під Кличка, можливо, отримавши квоту в списку УДАРу та збільшує свою фракцію, а Кличко «зливає» вибори у Львові під Садового.
В будь-якому разі нас чекає цікава і брудна столична кампанія. Розпорошення голосів зробить діючому меру добру послугу, а про висунення якихось «єдиних кандидатів», як це було у 2012 році на парламентських виборах, є мало ймовірним через те, що нема образу єдиного ворога, котрий тоді мав чітко виражені антиукраїнські риси. Тепер всі воюють проти всіх.
Очевидно, що більш справедливо було б, якби волевиявлення пройшло в два тури, але як зазначає політолог Тарас Березовець, Кличко в такому випадку програє практично будь-кому. Тому, якщо на боксера поставить Банкова, чекати від неї політичної волі по ухваленню виборчого закону в такій редакції навряд чи варто. В такому випадку, киянам слід уже починати шукати заміну Кличку, або, скоріше, хто посадить його на лаву запасних.