Хоча в 2009 році Віктор Ющенко своїм наказом перетворив Тарханкутський півострів у національний парк, видимих кроків в напрямку захисту цього природного багатства не помітно. Я був на Тарханкуті 5 років назад. Тоді, крім захоплюючих краєвидів, мене вразили величезні купи сміття, які залишали після відвідин Тарханкуту туристи.
Цьогоріч, проїжджаючи Оленівку (населений пункт на одному з мисів Тарханкута) — з`явилася надія, що ситуація змінюється на краще. Сміття на околицях Оленівки прибрали, та й дорога вздовж берега в сторону Атлеша була доволі чиста.
Але під'їджаючи до Великого Атлешу, символу Тарханкуту, був вражений. На скелі, що врізається на сотню метрів в море, бачу стрілу будівельного крану і будівлю новозбудованого храму, що виблискує золотими хрестами. І це в кількох десятках метрів від берегової лінії, де наскільки я розумію, будувати капітальні споруди заборонено. А в національному парку — тим більше. Я не архітектор за освітою, але інтуітивно здогадуюся, що будувати над 40 метровою аркою не дуже безпечно. Зрештою погляньте на фото — тут все зрозуміло і без пояснень.
Територія мису Великий Атлеш обгороджена парканом - “Приватна власність”! На воротах сидить охоронець, який вимагає за прохід на територію заплатити 5 грн з людини. Тобто, щоб подивитися на власність народу України — природне багатство, потрібно купити квиток. Окей, я не проти, якщо кошти йдуть на збереження цих самих багатств. В Ізраілі — відвідування національних парків також платне. Але за ці гроші утримується охорона, а також видається туристичний буклет — в якому вся потрібна для туриста інформація.
Охоронець “приватної власності” квитків, звісно, не має.
В двадцяти метрах від воріт розташована ще одна споруда, законість якої викликає сумнів. Дельфінарій. Той самий “НЕМО”. З дельфінарію лунає дуже гучна російька попса — стоячи на вулиці, закладає вуха. Можу тільки уявити, як почуваються дельфіни всередині.
Національний парк, любі друзі, це там де тварин охороняють, і ними милуються. А не знущаються.
Наведу в приклад знову Ізраіль. Там на узбережжі Червоного моря є так званий Дельфіновий риф. Це бухта, огороджена сіткою, але з воротами у відкрите море. В бухті побудовані спеціальні місточки, з яких можна спостерігати за дельфінами. Також, за окрему плату, можна плавати з маскою, трубкою поруч з дельфінами. Дельфінів приваблюють їжею, але ніякого примусу.
Насправді захистити наші природні багатства не так і складно. Потрібно цього дуже хотіти. І тоді, можливо, наступного літа хтось з Вас обере для відпочинку величні скелі Тарханкуту, замість берегів Туреччини чи Єгипту.
