Саме під цю тему проводять оптимізації/реструктуризації/припинення шляхом приєднання шкіл, інтернатів, лікарень, пологових будинків. Кажуть, що економлять кошти. При цьому виникає питання – куди вони йдуть ці кошти, якщо навіть такі статті витрат як соціальні виплати та зарплати не покривають. Дивна виходить ситуація – ми всі економимо, а ресурсів більше не стає, борги зростають, ситуація погіршується.
У зв’язку з цим виникає щонайменше два запитання: чи ми економимо (як, тобто: на чому і де), а також: куди йдуть зекономлені гроші?
Отож, перше запитання – як, на чому і де. Коротка відповідь буде – по-дурному, на тому, на чому економити не можна, там, де найменш захищенні позиції тих, на кому економлять. Детальніше поясню на конкретних прикладах.
1. Інтернат для дітей з ДЦП № 7 в Одесі. Детально розписувати не буду, можна почитати тут. Коротко – спеціалізований заклад намагаються закрити через те, що він розташований у місцевості, де земля в Одесі є чи не найдорожчою. Звісно, продавши її, місцева влада заробить гроші, ймовірно величезні, але два нових запитання: що робити цим дітям, батькам та педагогам, і чи побачать вони хоч частинку коштів, які зароблять у результаті такої оборудки?
2. Пологовий будинок №2 в Черкасах. Трудовий колектив, який обслуговує десятки тисяч жителів Черкас та області, який може обґрунтовано пишатися власною матеріальною базою і професійним рівнем, уже кілька місяців поспіль знаходиться в підвішеному стані. Бо міська влада із посиланням на відсутність коштів прагне його діяльність «припинити шляхом злиття з пологовим будинком №1». Влада області мовчазно підтримує такі дії. Вагітні жінки та лікарі виходять на пікети, але не можуть потрапити навіть на прийом до губернатора. Мер говорить про економію. Питання – на чому? Міська СЕС чітко вказує, що злиття («припинення», а по факту ліквідація) погіршить рівень надання допомоги і що пологовий № 2 цілком і повністю відповідає стандартам, але… І знову ж таки два нових запитання: як можна економити на ненароджених?! І чи мешканці Черкас хоча б на копійку відчують таку «економію»?
3. Закриття лікарні у м. Костянтинівка Донецької області. Здогадайтеся Аргументація така сама – немає коштів на її утримання, тому треба створити іншу лікарню, яка прийматиме хворих амбулаторно. Кого хвилює, що людям тепер доведеться додатково долати від 80 до 120 км., щоб отримати медичну допомогу? За наявної інфраструктури, якщо припустити, що транспорт таки є (як показує досвід - далеко не в усіх) це додаткових 1,5-3 години добирання. Не треба бути лікарем, щоб зрозуміти що більшість людей максимально відкладатиме таку поїздку з причин як нестачі коштів так і банальної нестачі часу. Як результат – суттєва економія, зокрема, на скороченні тривалості життя, бо хронічні та запущені хвороби лікувати часто не те що важко, а просто немає сенсу. Особливо, коли на процедури треба їздити за власний кошт за 100 км.
І така картина – по всій країні. Нас примушують економити на освіті, медицині, соціальних витратах та незахищених прошарках населення. У малих містах та селах, у закладах, які забезпечують виживання цілих територіальних громад, але, за злою грою долі, коштують менше, ніж земля, на якій вони розміщені.
Для чого це все? Чому на фоні найбільшого врожаю за історію України, при максимально широкій потребі у харчових продуктах на світових ринках ми економимо? Відповідь до банального проста – заради вертолітного майданчику. Для того, щоб небожителі могли пограти в покер, а принагідно розбити чергове, куплене за бюджетний кошт Бентлі або відправити чергову секретарку до США чи Європи «на навчання». Ми економимо на дітях та пенсіонерах, аби наші можновладці займали місця у рейтингу топ-багатіїв, не збудувавши при цьому жодного заводу і не створивши жодного робочого місця, окрім як у власній патронатній службі.
Насправді, я вірю в те, що можна бути успішним і досягти заможного життя своєю працею. Але для декого з чиновників, це складніше і довше, ніж економити на беззахисних прошарках населення.
Відтак, пропоную – для унаочнення – впровадити принципово новий обрахунок ціни активів Президента з його оточенням.
До прикладу, вертолітний майданчик у Києві за таким розрахунком коштує 12 (понад 2000 людей) селищ, які залишаться без медичної допомоги та освіти, а отже, вимруть, 40 ненароджених дітей, 30 померлих за відсутності хоча б якоїсь медичної допомоги пенсіонерів чи важкохворих, 100 дітей, які, не потрапивши до офіційної статистики, не отримають освіти тощо. Бентлі чиновника облради О. обійдеться у 30 дітей з ДЦП, яких замкнули в чотири стіни в домі, а також 5 зруйнованих родин батьків цих дітей. Нова яхта для мера міст Ч. – скорочення числа жителів ввіреного йому міста на 0,5% відсотка через збільшення смертності при народженні та небажанні батьків заводити дітей, зважаючи на те, що їх нема де народжувати.
Ще варіант – вимірювати за втраченими можливостями. Але й вони, як і кількість знедолених подібною економією, владу не цікавлять. Для обслуговування її потреб в Україні людей вистачить. Для цього 46 млн. точно не треба…
P.S.: Ледь не забула, що пишу це напередодні новорічних свят. Як казав Пєчкін Матроскіну, в такий час треба вітати всіх, до кого звертаєшся, зі святами. Тож бажаю нам усім у новому 2012 році меншої на нас економії. Хоча, тільки від нас із вами в підсумку залежатиме, як довго ми владі будемо таке дозволяти.