Єдиний спосіб добровільно "відкритися" слідчим органам -- це скласти мандат депутата. Повернути його, між іншим, можливо лише на наступних виборах (якщо не посадять, звісно ;).
Микола Мартиненко завжди стверджував перед нашою фракцією , що не скоював злочинів, в яких його звинувачує Сергій Лещенко. Стверджував що готовий ходити на допити слідчих будь-якої країни.
У нашій фракції Миколу Мартиненка знають як людину дуже принципову. Мало хто може відмовити Президенту України, який прислав Прем'єр-мініста України на конференцію столичної парторганізації для того, щоб у виборчий список попало декілька прізвищ. А Мартиненко відмовив -- адже місцеві осередки вже сформували свій партійний виборчий список. Без тих прізвищ.
І ще Мартиненко був на Майдані увесь час. І дрова носив, і з Беркутом на барикадах махався. Повірте, ми то знаєм хто з депутатів там реально був і що робив.
Коротше, Мартиненко заслужив від нас повагу і право на довіру його словам про те, що злочину він не коїв.
Але це питання перестало бути юридичним і стало політичним. "Злочини Мартиненко" звучать як аргумент проти Яценюка та Парламенту майже в кожному ефірі. З нашим рівнем довіри прокуратурі та судам -- недостатньо бути невинуватим лише через презумціію невинуватості.
Те, що ти не верблюд, потрібно доводити -- інакше залишися верблюдом на все життя.
Отже після складання Мартиненко депутатського мандату і зняття недоторканності є декілька варіантів. Давид Сакварелідзе вже заявив, що прокуратура висуне обвинувачення у випадку, якщо будуть підтверджені докази скоєння злочину. Є ще швейцарська і чеська прокуратури, які теж перевіряють обставини справи. Якщо злочин таки був -- сидіти Миколі Мартиненко у тюрмі.
І певен він це розуміє. Тому для нас його рішення про складання мандату це однозначний аргумент на користь невинуватості.