ГоловнаБлогиБлог Кетрін Бомбергер

Кількість зниклих безвісти зростає: Україна потребує нашої повної підтримки

Зникнення десятків тисяч людей – у діаспорі, на полі бою, шляхом свавільного арешту та незаконної депортації – є однією з найболючіших спадщин війни, але наразі держава вживає заходів та робить поступальні та конкретні кроки за підтримки міжнародних організацій та партнерів для встановлення місцезнаходження та ідентифікації зниклих безвісти та забезпечує сім’ям зниклих безвісти право на правду та справедливість.

Фото: EPA/UPG

Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти (МКЗБ англ. ICMP – International Commisision on Missing Persons ) працює з партнерами в Україні з 2014 року. На прохання влади та за допомогою міжнародних донорів вона запустила повномасштабну програму через кілька місяців після повномасштабного вторгнення росії в Україну. Сьогодні вона підтримує зусилля України щодо системного встановлення долі зниклих безвісти дорослих і дітей, зниклих безвісти цивільних осіб і військовослужбовців, та тих, що зникли на території України та в сусідніх країнах.

Спочатку сформована після війни в колишній Югославії, МКЗБ очолила зусилля, які дозволили знайти та ідентифікувати понад 30 000 із 40 000 людей, які зникли безвісти під час конфлікту. Відтоді вона співпрацює з партнерами по всьому світу, щоб знайти людей, зниклих безвісти внаслідок війни та з інших причин. Досвід МКЗБ показує, що ефективний процес розшуку зниклих безвісти вимагає координації зусиль і співпраці між установами та міністерствами; це також вимагає функціональної законодавчої та інституційної бази, використання сучасної криміналістичної технології та технології баз даних, а також залучення громадянського суспільства та об’єднань сімей зниклих безвісти осіб, які відіграють ключову роль у вирішенні цього питання.

На відміну від деяких країн, де працює МКЗБ, Україна вже має багато з цих елементів. Вона досягла значного прогресу в розробці дієвої системи, яка може розраховувати, знаходити та визначати зниклих безвісти та сповіщати про це родини. Але у цілому процесі й досі є прогалини.

Влітку 2023 року, МКЗБ опублікувала аналіз проблем зниклих безвісти осіб, з якими стикається Україна, та опис кроків, які ще потрібно зробити, щоб подолати цей виклик) зробити для вирішення цього виклику. A Country of Missing People (Країна зниклих безвісти) описує технічні, законодавчі, та інституційні елементи, які були успішно застосовані в програмах зниклих безвісти в інших країнах світу, і пояснює, як деякі з них можна застосувати в Україні.

Ми виявили, що зацікавлені сторони в Україні – від урядовців до сімей зниклих безвісти, від судово-медичних експертів до парламентарів – готові співпрацювати в рамках ефективної системи, але часто не можуть цього зробити, оскільки наявна система не працює повністю. Є кваліфікований і відданий персонал, фахівці своєї справи, але робота, яку вони виконують, не завжди вписується у загальний процес. Щоб ідентифікувати зниклу безвісти людину, може знадобитися співпраця сім’ї в Херсоні та лабораторії в Харкові, разом з фахівцями міністерства в Києві та поліцейським відділом у Полтаві – і дані з кожного з цих різних джерел мають бути зібрані та передані в рамках процесу своєчасним і точним способом. Всупереч поширеній думці, змусити різних зацікавлених сторін працювати разом в адміністративній системі – особливо в країнах, де бюрократія, як правило, непроникна та повільна – не є неможливим завданням, і Україна насправді має певні переваги. Наприклад, цифрова інфраструктура та цифрова культура в Україні є однією з найкращих у світі і значно розвинена, і це має вирішальне значення, коли мова йде про застосування технології баз даних.

Багато рекомендацій, які МКЗБ надав українській владі з 2014 року, вже (були) включені до системи заходів щодо вирішення проблеми зниклих безвісти осіб, включаючи Закон про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Зараз МКЗБ дає конкретні рекомендації щодо заповнення прогалин в існуючих рамках.

Окрім співпраці з відповідними державними установами в Україні, МКЗБ налагодила міцні зв’язки з громадянським суспільством. Серед організацій, з якими співпрацює МКЗБ – Центр громадянських свобод, який очолює Олександра Матвійчук.

«Ми більше десяти років працюємо над проблемою зниклих безвісти на війні», – розповідає Матвійчук. «Родичі зниклих живуть на межі відчаю. Вони борються за правду, і в багатьох випадках вони ведуть цю боротьбу роками».

За підтримки Європейського Союзу та урядів Канади, Німеччини, Норвегії та Сполучених Штатів, МКЗБ надає підтримку та технічну допомогу у навчанні та забезпеченні ресурсами для України. Спроможність МКЗБ робити це, додатково зміцнюється довгостроковою підтримкою, яку вона отримала від держав-учасниць, включаючи Великобританію, Нідерланди, Швецію та Люксембург. Історії зниклих безвісти є одними з найболючіших у цій війні, але система, яка розробляється для визначення та обліку тих, хто зник, може забезпечити правду та справедливість.

За участі Комісарів (Уповноважених) та Генерального директора Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти.

Ambassador Knut Vollebaek (ICMP Chair)

H.M. Queen Noor

Ambassador Dirk Brengelmann

Ms. María Eugenia Brizuela de Ávila

Rt. Hon. Alistair Burt

Mr Rolf Ekeus

Ms. Thao Griffiths

Ms. Barbara Haering

Mr. Bert Koenders

Ambassador Thomas Miller

Judge Sanji M. Monageng

Олександра Матвійчук, правозахисниця, голова Центру громадянських свобод

Кетрін Бомбергер (Генеральна директорка МКЗБ)

МКЗБ – це міжурядова організація зі штаб-квартирою в Гаазі, Нідерланди. Її мандат полягає в тому, щоб забезпечити співпрацю урядів та інших осіб у пошуку та ідентифікації зниклих безвісти осіб внаслідок конфлікту, порушень прав людини, катастроф, організованої злочинності, нелегальної міграції та інших причин, а також допомогти їм у цьому.

Кетрін Бомбергер Кетрін Бомбергер , Генеральна директорка Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram