«Грошей немає, але ви тримайтеся». Брак політичної волі уряду

Черговий бюджетний сезон перебуває у самому розпалі. Комітет Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин послідовно відстоює курс на підтримку всіх галузей сектору в рамках бюджету на 2018 рік. Після двогодинної емоційної розмови депутати повторно схвалили майже усі правки, які були подані до бюджетного комітету мною та 17-ма іншими народними депутатами.

Іван Мірошніченко Іван Мірошніченко , Народний депутат України

Фото: Виталий Головин/delo.ua

Основними з них є:

- збільшення загальної суми фінансування АПК із 6,3 млрд грн до 8,3 млрд грн (джерела ми запропонували);

- перерозподіл коштів з частини бюджетних програм і перенаправлення щонайменше 1,5 млрд грн на прямі дотації виробникам;

- збільшення коштів сумарно до майже 900 млн грн на компенсацію кредитних банківських ставок по 2х блоках;

- посилення підтримки садівництва, виноградарства тощо до 300 млн грн;

- залишення пiдтримки у сумі 1 млрд грн фермерським господарствам за умови розробки дієвої системи на реалізацію даної програми.

Хоча аграрний комітет наполегливо прагне зберегти даний базис, Уряд його досі не сприймає та не пiдтверджує.

На мій погляд, є три основоположні засади, що повинні бути закладені у бюджет-2018, які були погоджені на останньому засіданні аграрного комітету.

Перша – доступ до прямих дотацій з бюджету мають отримати всі групи аграріїв (великі, середні та малі). Для цього депутати та аграрні організації ініціюватимуть обов’язкову зміну порядку їх розподілу, яку було закулісно спотворено Мінфіном та Мінагрополітики. Даними міністерствами було самостійно та таємно прописано у Порядку розподілу бюджетної дотації некоректну норму, за якою підприємства, що займаються і рослинництвом, і тваринництвом, фактично не змогли отримати дотацій. Тому у 2017 році за бортом опинилася група виробників, які займаються рослинництвом на експорт і тваринництвом, ягiдництвом, садiвництвом та iншими галузями для внутрiшнього ринку. Вони просто випали з процесу. Адже Мінфін та Мінагрополітики після двох місяців зволікань представили зовсім не такий, як був погоджений (свідомо вони зробили це чи ні - мені невідомо), механізм розподілу, взявши за основу податковий кредит і податкові зобов'язання, які у різних груп та в залежностi вiд структури самого виробництва не збігаються у часі.

Так, у птахівництві вони є практично щодня, у рослинництві постають наприкінці року (після реалізації продукції), а в свинарстві та розведенні ВРХ - із певною періодичністю. Тому одні виробники після такого «справедливого» розподілу претендували на бюджетні гроші постiйно та щомiсячно, а інші - перiодично, або втратили таку можливiсть у зв’язку зі згортанням зобов’язань від ПДВ по експорту продукцiï рослинництва, реалiзацiï продукцiï тваринництва та iнших товарiв на внутрiшньому ринку.

Який вихід? Щоб виробник подавав подвiйну та роздiлену податкову декларацію з розбивкою по товарах, якi пiдпадають пiд програму дотацiй, та реально отримував ці дотації, а не одну загальну декларацію, в якiй проходить взаємозалiк зобов’язань. Тобто, якщо Ви виробляєте зерно і займаєтесь тваринництвом, то розбивайте декларацiï та подавайте за кожним із цих видів окрему податкову накладну на компенсацію дотації, і якщо це вписується у дозволений перелік, то Ви дотацію отримаєте. Таким чином, всi будуть отримувати кошти та буде уникнено розривів у часі для різних груп виробників.

До того ж, через недосконалість урядового Порядку виплати дотації підприємства молочної галузі та свинарства за першу половину 2017 року майже нічого не отримали. Наприклад, члени Асоціації виробників молока та Асоціації «Свинарі України», які є найбільшими у своїх сферах, отримали у лютому у 10 разів менше, ніж було передбачено законодавством, а в березні – у 3 рази менше. Після чого дуже багато виробників молочної продукції просто перестали подавати документи на отримання дотації. Тобто, на згаданих галузях уряд і так суттєво зекономив.

Друга - у випадку перерозподілу коштів мiж статтями, запропонованими урядом, більшість депутатів комітету підтримала поправку № 231 у бюджеті на 2018 рік про зняття обмеження для агрокомпаній - отримувати не більше 150 млн грн дотацій. Дану пропозицію також підтримано профільними асоціаціями та громадськими організаціями, серед яких Всеукраїнська аграрна рада, Український клуб аграрного бізнесу, Аграрний союз України, Союз птахівників України, Українська аграрна конфедерація та іншими.

Чому так? Логіка бюджетних дотацій для АПК - стимулювати економічне й конкурентне зростання виноградарства, садівництва, свинарства, птахівництва, овочівництва, тепличних господарств, виготовлення молочної та сирної продукції, розведення ВРХ, а також - стримувати зростання цін на цю продукцію. Співставивши всю економічну складову та структуру виробничих процесів у різних підгалузях агросектору, депутати побачили, що ця норма антиконкурентна і могла б призвести до відтоку бізнесу в «тінь», буде стимулювати штучне роздрібнення господарств, скорочення сплати податків до бюджету. Цього не можна допускати. Вихід побачили у збільшенні загальної суми дотацій на 2018 рік: із 2 млрд грн (яких абсолютно недостатньо, і ми це бачимо у цьому році), щонайменше до 6 млрд грн. Кошти для цього у бюджеті є.

Так, 700 млн грн на програму квазіакумуляції запропонували забрати з 2,3 млрд грн на компенсацiю витрат на капiтальні iнвестицiї в галузь тваринництва (йдеться про будівництво нових ферм, але наступного року їх здадуть в експлуатацію максимум на 500 - 600 млн грн, деякі кошти потрібні також на модернiзацiю iснуючих). Решту з 2,3 млрд грн перерозподілили так: 300 млн грн залишається на компенсацію вартості племінних та високопродуктивних тварин, 1 млрд грн - на часткову компенсацію вартості будівництва ферм та тваринницьких комплексів та 300 млн грн - на розвиток садівництва та виноградарства. Окрім того, ще 500 млн грн на прямі дотації агросектору вирішили перенаправити з програми компенсації за купівлю с/г техніки вітчизняного виробництва.

Навіть підрахунки Мінагрополітики показують, що поки немає достатнього попиту на дану програму, а заявок подано на компенсацію значно меншої суми, тобто із закладених у Державному бюджеті України на 2017 рік 500 млн. грн. на ці потреби, кошти будуть використані неповністю. Наростити загальну суму прямої підтримки сектору АПК у вигляді дотацій до 6 млрд грн (тобто, знайти ще 2,8 млрд грн) можна за рахунок надходжень від приватизації, легалізації ринку спиртової промисловості шляхом посилення контролю за сплатою акцизного збору за спиртову продукцію, а також виведення з «тіні» сільгоспземель (забезпечить надходження від сплати власниками паїв ПДФО від орендної плати, ЄСВ, а також сплати сільськогосподарськими товаровиробниками єдиного податку четвертої групи).

Основний аргумент наступний: щоб бюджетне фінансування АПК виконувало свою‎ функцiï розвитку та пiдтримки, а також було справедливим, треба мати достатньо коштiв для всіх погоджених галузей, а не «розмазувати» те, що є, мiж всiма та ще й не допускаючи частину учасникiв.

І остання, третя засада, яка для мене особливо важлива! Дотації повинні мати високий рівень покриття сплачених податків. Усі мають отримувати рiвень покриття не менше 80 вiдсоткiв вiд сплаченого ПДВ або реалiзацiï продукції. Формула проста: cплатив 1 млн грн. податку - отримав мiнiмум 800 тис. грн, або весь 1 млн як дотацiю та пiдтримку. Нагадаю, за рахунок того, що уряд не витримав обiцянок та зобов’язань, ми наразі маємо покриття менше 60 вiдсоткiв, а якби всi мали можливiсть отримувати, як планувалось в законi, то рiвень становив би 35-40 вiдсоткiв! То хто ж у таких умовах буде платити податки?!

Якщо уряд раптом не погодиться і не дасть додаткові кошти на АПК, щоб вистачило усім сферам та напрямкам виробництва агропродуктiв для внутрішнього ринку, котрі потребують підтримки, і залишить фінансування АПК на недостатньому рівні, то я буду проти такого бюджету й порядку підтримки. Адже в такому разі виробник отримає на 1 гривню сплаченого до бюджету ПДВ із виробленої продукції тільки 30 - 60 копійок через дотацію та перестане платити, пiде в тiнь, буде штучно дробитись.

Якшо немає коштiв, то тоді потрібно повнiстю змінювати бюджетну філософію. У цьому випадку фокус державної підтримки АПК слід змістити у бік одноосібників, приватно-сiмейних виробникiв. Тобто, ці 2-4 млрд грн слід виплатити людям із приватного сектору на підтримку виробництва молока та м’яса ВРХ. Сьогодні в Україні 2,7-2,8 млн голів ВРХ саме у приватному секторі, де виробляється основна частка молока. Одноосібникам важко конкурувати з промисловими підприємствами, та водночас вони залишаються основними виробниками вищезгаданої продукції. Якщо ж буде недостатньо коштів для покриття всіх галузей і напрямків, то варто просто виключити з механізму бюджетних дотацій найбільш прибуткові та цілком рентабельні напрямки - птахівництво і свинарство, а наявні кошти дати тим, хто цього реально потребує – молочному господарство і розведенню ВРХ. Можуть бути різні форми підтримки, починаючи з дотування 1-ї голови вирощеної худоби чи худоби на утриманнi і закінчуючи компенсацією придбання холодильного обладнання для зберігання молока, його переробки чи розвитку сімейних ферм.

Давно треба підтримувати усіма силами так званого «маленького» українця, адже він сьогодні намагається розвиватися на селі. Державі потрібно набратися сміливості й віддати 3-4 млрд грн людям у село на виробництво у їх сiмейних господарствах, тоді це буде вiдчутна допомога прямоï дiï.

Таким чином, чекаємо на остаточне затвердження даних пропозицій аграрним комітетом і позиції Уряду.

Іван Мірошніченко Іван Мірошніченко , Народний депутат України