ГоловнаБлогиБлог Ірини Виртосу

Як «піхота» може навчити «генералів» прав людини

Нещодавно Постійна представниця ПРООН в Україні Дафіна Ґерчева назвала державних службовців «піхотою в країні». Натякаючи на те, що державна система «захищена», якщо в ній кожний «солдат» на своєму місці й відповідально виконує свою роботу.

«Зміни відбуватимуться, якщо у дотриманні прав людини єдиним фронтом виступатимуть державні органи, громадянське суспільство та приватний сектор», - додала Ґерчева.

Фото: worldlymind.org

В унісон її словам голова Національного агентства з питань державної служби (НАДС) Костянтин Ващенко зауважив, що «громадяни від держслужби очікують якісних послуг, рішень та відкритості. Це ті речі, які мають бути максимально доступними». Він переконаний, які б зміни не сталися в державі, – скажімо, вибори президента чи депутатів у Верховну Раду, – державну службу це не мало би зачіпати.

«Це лише гасло хороше: давайте, всіх виженемо, нових наберемо — і країна заживе. Але це не працює. Для того, щоб виростити гарного керівника відділу чи департаменту, потрібні роки», - стверджує Ващенко.

Пророчі слова – з огляду на політичну нестабільність в Україні. І тим потрібніша реформа державної служби, яка нині триває в нашій державі.

Одним із якісних критеріїв реформи є розуміння державними службовцями прав людини і як можна цінності прав людини застосовувати у своїй повсякденній роботі. Деякі тенденції вже можна зараз дізнатися з фокусного опитування державних службовців.

До слова, коли Андрій Сухарина, експерт Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, коментував цифри, він неодноразово говорив про правильність їх «прочитання».

«З 1988 року, із цього часу, як в Україні проводяться ті чи інші соцдослідження, всі ці майже тридцять років українці скаржаться, що ситуація погіршується. Тому важливо не потрапити в цю песимістичну пастку. І об’єктивніше опитувати експертів, якими натепер є правозахисники, журналісти, держслужбовці. Зважаючи на останнє соцдослідження з прав людини, можу сказати, що картина не настільки погана. Зрештою, зміни творяться невеличкою часткою людей, які добре розуміють проблеми і готові їх вирішувати», - пояснює Сухарина.

Отже, державні службовці цінують ті самі права та свободи, що й населення України та частіше звертаються до правових методів захисту своїх прав.

Серед топ-5 основних цінностей – це свобода (про це кажуть 91% опитаних держслужбовців), справедливість (84 %), безпека (83,6 %), гідність (80,6%) та рівність (74,6%). Найнижче держслужбовці оцінили таку цінність, як матеріальна забезпеченість. Лише трохи більше третини респондентів вказали її як основну.

Важливо відзначити, що в топ-3 принципів, якими керується державна служба у своїй роботі, опитані назвали забезпечення пріоритету прав людини та основоположних свобод відповідно до Конституції.

Також більшість державних службовців вбачають свою основну мету в служінні народові України (41,8 %). На другому місці з великим відривом опинилися охорона та сприяння реалізації прав і свобод людини (16,4%), а на третьому – забезпечення високого рівня соціально-економічного розвитку країни (15,7%).

У захисті своїх прав держслужбовці неочікувано проявляють більшу активність, аніж в цілому населення. Так, дослідження виявило, що державні службовці частіше за населення захищали свої права. І в більшості випадків це вдавалося. Про це каже третина опитаних держслужбовців (у той час, як загалом по населенню – лише 15,3%). 40,4% держслужбовців намагалися захистити свої права, але здебільшого їхні спроби були марними (для порівняння – тільки третина населення у цілому обстоювала свої права і їхні дії не мали результату).

Навіть не намагалися відстоювати себе – третина чиновників. Водночас, нічого не зробили для свого захисту 50 % населення країни! І ця бездіяльність половини українців трохи лякає…

«Більшість респондентів серед держслужбовців намагалися відстоювати свої права, обираючи для цього такі методи, як-от звернення до поліції (38 %), місцевих органів влади (27 %) та суду (24 %). Звернення до родичів та пошук потрібних знайомств – лиш на 5-му місці, і про це кажуть майже 17% опитаних держслужбовців. Згідно ж із загальнонаціональним опитуванням, звернення до родичів є в найпершу чергу (21,7%), і лиш потім ідуть – суди, поліція, адвокатська допомога тощо», - прокоментувала Тетяна Печончик, голова правління Центру прав людини «ZMINA».

Печончик додає, що це може свідчити про кращу обізнаність державних службовців про права людини та механізми їхнього захисту.

Утім, ще є чимало проблемних точок, на які держслужбовцям слід зважати. Такою точкою є, наприклад, не допущення дискримінації. Назагал майже 80% опитаних держслужбовців вважають дискримінацію проблемою (для порівняння – лише трохи більше половина українців поділяють таку думку). Разом з тим ці ж самі держслужбовці переконані, що права певних соціальних груп можуть бути обмежені. Серед них – наркозалежні (майже 70 % опитаних вказали, що безумовно, або за певних обставин права можуть бути обмежені), екс-засуджені (майже 60%), люди з певними політичними поглядами (майже 52%), олігархи (майже 40%), роми (33 %).

Найменше готові обмежувати хіба що безхатченків (31%), ЛГБТКІ-спільноту (майже 27 %) та внутрішньо переміщених осіб з Донецької та Луганської областей та Криму (не більше 11%).

І це при тому, що кожний п’ятий держслужбовець скаржаться, що не раз потерпали від дискримінації. Найчастіше це було пов’язано з віком, статтю, політичними поглядами та майновим станом.

Експерти пояснюють, що обмеження в правах різних соціальних груп є певним віддзеркаленням загальних настроїв у країні. Хоча, звісно, це ніяк не виправдовує дискримінаційного ставлення. Тому додаткове навчання держслужбовців з прав людини було б не зайвим.

Певні зрушення в цьому напрямку вже є. Зокрема, упродовж 2019 року триватиме розробка онлайн-курсу з прав людини для держслужбовців співробітниками НАДС у співпраці з Програмою розвитку ООН, Центром прав людини ZMINA та низкою освітніх установ. Цей курс буде серед основних рекомендованих у програмі підвищення кваліфікації держслужбовців.

Також наприкінці червня НАДС планує затвердити наказ до структури і змісту всіх навчальних програм, і велика ймовірність того, що прав людини можуть стати ціннісними орієнтиром в освітньому процесі для всіх держслужбовців. І це не може не тішити.

Цитуючи Дафіну Ґерчеву, якщо державні службовців як «піхота» високо оцінюють свободу та справедливість, то можна сподіватися, що і «генерали країни – політики» слідуватимуть ним? Чи не так, «панове генерали»?

ДОВІДКА:

Опитування державних службовців у межах другого масштабного дослідження, що українці думають та знають про права людини в Україні», яке було проведено з 14 серпня по 7 вересня 2018 року. Опитування здійснили Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва на замовлення Програми розвитку ООН в Україні та у співпраці із Центром права людини «ZMINA» й Офісом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Всього опитано 134 респонденти.

Ірина Виртосу Ірина Виртосу , Центр інформації про права людини
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram