ГоловнаБлогиБлог Инны Силантьевой

Соціальне партнерство і соціальна відповідальність як необхідність для України

Ефективне соціальне партнерство – невід’ємний елемент ринку праці та соціальної політики. Його розвиток з одного боку залежить, а з іншого зумовлює покращення соціально-економічної ситуації, ріст рівня оплати праці та зайнятості, відповідно, скорочення рівня безробіття та бідності, удосконалення законодавства у сфері соціальної політики. Через призму реалізації механізмів соціального партнерства можна прослідкувати роль соціального та людського капіталу, ступінь розвитку суспільства, рівень розвитку корпоративного управління.

Фото: EPA/UPG

Для учасників соціального діалогу, а особливо бізнесових та державних структур було б корисно пам’ятати про наявність так званого «залізного закону відповідальності», який було сформульовано у 70-і роки минулого століття відомим американським вченим К. Девісом: «У кінцевому рахунку, ті, хто використовує владу не у той спосіб, який суспільство вважає відповідальним, можуть втратити її». Важливою передумовою реалізації соціального партнерства в сучасних умовах є його базування на засадах соціальної відповідальності. Доцільність та ефективність реалізації соціальної відповідальності на мікрорівні підтверджено безліччю різноманітних досліджень, які засвідчили позитивний ефект від реалізації в діяльності підприємства соціальної відповідальності для його репутації, досягнення конкурентних переваг.

Система соціального партнерства в Україні не є цілком сформованою, а традиційними причинами низької ефективності можна вважати:

- недорозвиненість деяких елементів системи соціального партнерства (законодавчих, організаційних, соціально-економічних тощо) як на державному так і регіональному рівні. Відтак, урядовцям потрібно розробити основні законодавчі положення формування українських інтегрованих корпоративних структур та порядку застосування їхнього інноваційно-інвестиційного потенціалу. Держава має приділяти велику увагу розвиткові корпоративного законодавства, яке в Україні потребує реформування.

- низька ефективність діяльності профспілок, як первинних ланок захисту інтересів найманих працівників.

- недосконалість змісту колективних угод, що не охоплює всі важливі сторони соціально-трудових відносин, окрім того, до процесу колективно-договірного регулювання залучається недостатня кількість найманих працівників, а саме підписання колективних угод не гарантує їх сумлінного виконання, що подекуди пов’язано з невмінням і небажанням соціальних партнерів досягати компромісу; неспроможність найманих працівників активно впливати на формування соціально відповідальної поведінки роботодавців.

Реформування системи соціального партнерства в Україні слід вважати однією з провідних тем, які здатні розвивати суспільство зсерединии, скріплювати зв'язки між різними верствами а також ефективно впливати на політику, економіку та створювати суспільний консенсус. Без впровадження цієї важливої системи в життя навряд чи ми зможемо скоро говорити про європейське суспільство в нашій країні. Разом з тим, у ситуації колоссального соціального напруження і зростання тарифів, невідповідності декларованих соціальних стандартів реальному економічному становищу принципи соціального партнерства і відповідальності в Україні були б вкрай доречними.

Инна Силантьева Инна Силантьева , Соціально-політичний експерт, Ініціатор Всеукраїнського жіночого руху "Жінки за зміни"
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram