Бунт не може бути дієвими інструментом в країні, яка вже століття як не вміє, відвикла бунтувати. У такій країні бунтом нікого не захистиш, бо замість Повстання буде багато розмов про повстання, багато загроз повстанням, багато неспроможних закликів до повстання, які в середньому будуть закінчуватися нічим, точніше - фрустрацією, девальвацією самого поняття повстання.
А крім Повстання, немає іншого виходу.
Міліція зараз є найбільшим ворогом України. Вона є апаратом насильства не тільки з правового визначення, а й за своєю психологією. У 2010-му році від міліцейського насильства постраждали 800 тисяч громадян, у 2011 році - мільйон. (Скільки Врадіевок мало бути у відповідь на мільйон жертв?)
І тим не менш, не слід прагнути фізично знищити (або іншим способом покарати) цього ворога, навіть у відповідь на його насильницькі дії. Не слід зводити Врадіївку до симетричного відповіді, не можна зводити майбутнє Повстання до Врадіївки.
Міліція - сама маргінальна, забита, і, як не дивно, беззахисна у своїй відвертій потворності частина режиму, тому стравити громадян і «мусорів» - найлегше.
У нас немає іншого виходу, як примусити міліцію або стати на нашу сторону, або усунутися. Зводити ж конфлікт до лінії «міліція - народ» є величенний подарунок правлячому класу, для якого міліція - ланцюговий пес. Господарі зробили з міліції погано дресироване, злісне і непередбачуване тварина. Воно викликає у нас гнів, але перевиховає наш спорадичний гнів цього звіра? Як гарантувати, що не буде в підсумку чи навпаки - звір перевиховає нас?
Міліція створена для силового протистояння. Це її професія, вона так мислить і відчуває. Виграти у міліції в силовому протистоянні неможливо й безглуздо. Зрозуміло, можна її пересилити, ймовірно - з втратами, але це буде піррова перемога. Це буде програш, тому що ситуація громадянської війни - програш для громадян.
Конфлікт, чим більш насильницький, між простими громадянами - це те, що потрібно правлячому класу. Це прекрасна можливість для цих кровососів показати, що їхня влада, якою б мерзенною не була - краще, ніж громадянська війна. І це буде абсолютною правдою. Той повільний жах, який зараз відбувається - це дійсно дрібне зло, якщо порівняти з доброю громадянською війною.
Міліцію можна переграти лише в тому, в чому вона абсолютний профан - у ненасильницький боротьбі. Моральний дух органів внутрішніх справ зараз як ніколи слабкий. Вони отримують крихти від крихт зі столу господарів країни, вони бачать презирство до них з боку звичайних людей. Їм немає сенсу ризикувати життям і здоров'ям, захищаючи негідників. Якщо тільки ми не візьмемо демонстративно курс на побиття їх самих. Тоді у них не залишиться іншого вибору, як битися за своє виживання до кінця.
Навіщо ж тоді заганяти щура в кут?
Революция – это крах и власти, и оппозиции, это окончательный развал экономики и государственности, это победа безумия над здравым смыслом. Нет, нам нужна не революция, а солидарность ответственных граждан, забастовки, пикеты, митинги, организованные шествия.
— Виталий Портников
Бунтувати у відповідь на свавілля, безумовно, можна і потрібно. Тим не менш, не варто сподіватися бунтом змінити систему. Бунт ще не є Повстання. Без бунтів нас не будуть поважати, але Врадіївка - ще не привід нас боятися.
Щоб повставати, треба вміти об'єднуватися. Щоб уміти об'єднуватися для Повстання, треба спершу навчитися об'єднуватися хоча б малими групами. Українці хочуть повстати, але не вміють об'єднуватися навіть невеликою кількістю. Для всенародного повстання вони чекають якогось залізобетонно ясного і виключно збудливого приводу - коли немає сумнівів. Коли немає сумнівів ні в цілі повстання, ні в його датою.
У далекому 2004-му році таким приводом був жахливий Янукович і день виборів. У далекій Врадіївці таким приводом було жахливе зґвалтування, вчинене міліціонерами. Це явно був не перший звірячий злочин фігурантів. У відповідь на попередні люди не повставали. Повстали тільки тоді, коли ніщо вже не давало приводу засумніватися.
Повстання повинно мати кінцеву мету. Відносно міліції та охорони прав взагалі, не може бути іншого рішення, ніж виборність міліцейських начальників, прокурорів, суддів. Монополія держави на насильство повинна бути зруйнована. Кожен окремий громадянин повинен отримати чітко прописане в Конституції право на збройний захист свого життя і майна (щось набагато більше, ніж просто право вільної купівлі зброї), а народ в цілому - право на повстання проти узурпаторів. Слід також зруйнувати монополію держави у захисті суспільних інтересів. Тільки тоді Повстання можна буде назвати успішним.