ГлавнаяБлоги

Чорноморський регіон - сфера не тільки російських інтересів

Активізація флоту країн НАТО в регіоні дає чіткий сигнал Росії про те, що Чорноморський регіон не є сферою тільки російських інтересів.

Фото: primechaniya.ru

З перших днів 2019 року було зрозуміло, що загострення ситуації в Азовському морі залишатиметься важливою темою для обговорення як в Україні, так і за її межами. Інтенсивні бойові дії на сході України від 2014 року відтермінували та відвертали увагу від подій у Чорному та Азовському морях. Вперше за чотири роки кораблі Військово-морських сил збройних сил України пройшли через Керченську протоку у вересні 2018 року, з метою збільшення присутності в Азовському морі.

Це були допоміжні судна – корабель управління “Донбас” та буксир “Корець”. Тоді у Міністерстві оборони України повідомляли, що прохід відбувався за складних обставин. У Чорному морі кораблі українських ВМС супроводжували розвідувальний корабель Чорноморського флоту РФ “Приазов’я” та прикордонними сторожовими кораблями РФ “Аметіст” та “Дон”. У Керченській протоці для супроводження було задіяно більше 10 кораблів та катерів ФСБ та Чорноморського флоту РФ. Крім цього, контролювала прохід також російська авіація.

Другий прохід кораблів українських ВМС відбувся через два місяці. Кульмінацією подій стало залучення Росією кораблів берегової охорони Прикордонної служби ФСБ, літаків Су-25 та вертольотів Ка-52 25 листопада 2018 року. Екіпаж малих броньованих артилерійських катерів “Нікополь” та “Бердянськ”, рейдового буксира “Яни Капу” були захоплені. Спочатку Київський районний “суд” у тимчасово-окупованому Сімферополі арештував на 2 місяці 24 українських моряки. Їх звинуватили за частиною 3 статті 322 Кримінального кодексу РФ у незаконному перетині кордону РФ. Згодом арешт було продовжено судом вже у Москві до 24 квітня 2019 року.

19 грудня, майже через місяць після захоплення Росією кораблів українських військово-морських сил та їх екіпажів, секретар РНБО Олександр Турчинов заявив, що Україна, із залученням міжнародних партнерів, готує новий прохід через Керченську протоку. Принциповою різницею у порівнянні з усіма попередніми подіями було відзначено те, що РФ вперше з 2014 року не приховувала своїх розпізнавальних знаків. О. Турчинов стверджував, що за українськими законами та міжнародним правом, це акт прямої військової агресії.

Склалася ситуація, коли факт нового проходу українських військових кораблів перемістився вже у принципову площину. Випробувана Росією стратегія використання вигідних положень міжнародних договорів та інших юридичних документів у своїх інтересах (яке підкріплено військовою силою) поставила Україну перед дилемою: відмовитись від спроб пройти через Керченську протоку, або ж продовжити відстоювати свої інтереси. Українським керівництвом було обрано другий варіант, оскільки припинення таких спроб було б згодою на монополізацію Росією правом користування не лише Керченською протокою, а й усім Азовським морем.

Фото: Иван Станиславский

У даний момент українське керівництво, за неможливості забезпечити паритет з РФ у військовому потенціалі, було прийнято рішення сконцентруватися на інтенсифікації участі міжнародної спільноти. 

Вже 28 листопада президент України Петро Порошенко закликав ввести кораблі НАТО в Азовське море. В інтерв’ю німецькому виданню «Bild» український президент висловив надію, що країни Північноатлантичного альянсу готові розмістити військові кораблі в Азовському морі для допомоги Україні та забезпеченню безпеки в регіоні. 

Але за тих обставин було б складно уявити негайний прохід військових кораблів НАТО через Керченську протоку. Новим викликом перед Альянсом була необхідність у короткий термін зреагувати та напрацювати єдину точку зору та лінію поведінки по ситуації в Азовському морі. 26 листопада генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг закликав Росію звільнити українським моряків та віддати захоплені кораблі. Також було висловлено готовність надати політичну та практичну підтримку Україні.

Можна стверджувати, що перший такий крок після загострення конфлікту у Керченській протоці було зроблено Великою Британією. Як повідомив керівник проекту “Майдан закордонних справ” та головний редактор «BlackSeaNews» Андрій Клименко, 17 грудня 2018 року гідрографічний корабель ВМС Великої Британії HMS Echo (H87) зайшов у Чорне море. Це був перший корабель НАТО, який зробив візит з чітким “меседжем” – продемонструвати підтримку Великою Британією свободу навігації у регіоні у зв’язку з Азовською кризою. 

Згодом у Чорне море заходили військові кораблі США. 7 січня у румунський порт Констанца вперше після інциденту в Керченській протоці зайшов десантний корабель “Форт Макгенрі”, а 19 січня – ракетний есмінець Атлантичного флоту Сполучених Штатів “Дональд Кук”.

Фото: dumskaya.net

Анонсована мета заходу військових кораблів США – забезпечення безпеки у регіоні, підтримка союзників. Присутність американських військових кораблів у Чорному морі російською пресою була названа як провокація.

Загострення ситуації у Керченській протоці обговорювалося на 25-му засіданні Ради міністрів закордонних справ країн-учасниць ОБСЄ в Мілані. Як повідомив редактор “Європейської правди” Сергій Сидоренко, паралельно з міністерським засіданням ОБСЄ пройшла ще одна зустріч, основною темою якої було обговорення дій РФ по мілітаризації Криму, Азовського і Чорного морів.

Спільно з Україною, співорганізаторами заходу були 10 країн-членів ОБСЄ - США, Канада, Данія, Швеція, Польща, Румунія, Литва, Латвія, Естонія, Грузія. Крім висловлення підтримки, важлива заява прозвучала від голови американської делегації, помічника держсекретаря Весса Мітчела. Він зазначив, що Україна не несе відповідальності за загострення ситуації в Чорному і Азовському морях.

Критикували Росію і на міністерському засіданні. Главою МЗС Німеччини Гайко Маасом було зроблено пропозицію розширення моніторингової місії ОБСЄ в Україні на Азовське море. Однак прийняття такого рішення в організації вимагає часу на узгодження і практичну реалізацію.

Поки ж відомо про оціночну місію з боку Європейського Союзу, яку планується направити в регіони України, які постраждали від агресії Росії в Азовському морі. Це випливає з заяви за результатами засідання Ради асоціації Україна-ЄС в Брюсселі. ЄС турбує не тільки ескалація конфлікту в Керченській протоці, а й порушення Росією міжнародного права, а також загальна мілітаризація регіону.

Сполучені Штати стурбовані і інцидентом в Керченській протоці, і російською політикою в цілому. У цьому є раціональне зерно. Палата представників Конгресу США прийняла дві резолюції, в яких виступила проти завершення будівництва російського газопроводу «Північний потік-2», а також засудила в резолюції військову агресію РФ проти України в Керченській протоці. Перший аспект стосувався, у першу чергу, ставлення європейських країн до проекту «Північний потік - 2», яке йде врозріз американським планам можливості введення чергових санкцій щодо газопроводу. Якщо по відношенню до дій РФ в Керченській протоці в США і ЄС більш-менш загальне бачення ситуації, то по відношенню до Північного потоку-2, швидше за все, можливі протиріччя в 2019 році, що вигідно використовувати в своїх інтересах Росії.

Фото: pikabu.ru

На даний момент відомо, що Україна, у співпраці з міжнародними партнерами, опрацьовує новий прохід в Азовське море. Навряд чи на борту українських кораблів будуть присутні іноземні спостерігачі. Однак варіанти моніторингової місії вивчаються. Також помічається розширення присутності кораблів НАТО в Чорному морі. Зокрема, частим гостем в регіоні став ракетний есмінець «Дональд Кук», який 26 лютого навіть відвідав президент України, коли військовий корабель зайшов в порт Одеси. Активізація флоту країн НАТО в регіоні дає чіткий сигнал Росії про те, що Чорноморський регіон не є сферою тільки російських інтересів.

Необхідно враховувати, що події в Чорному і Азовському морях по-різному оцінюються країнами на дипломатичному рівні та в інформаційній сфері.

Для прикладу, 2 січня на сайті президента РФ з'явилася інформація про розмову Володимира Путіна з Президентом Франції Еммануелем Макроном. Однією з тем розмови було обговорення ситуації в Керченській протоці 25 листопада 2018 року. Російською стороною інцидент був названий «українською провокацією» у контексті «внутрішньоукраїнської кризи».

Цей же телефонний дзвінок на офіційному сайті Президента Франції описали інакше. Е. Макрон привітав досягнуту 27 грудня 2018 року угоду про припинення вогню. Також французький президент закликав Росію звільнити затриманих українських моряків і повернути кораблі, захоплені після військово-морського інциденту у Керченській протоці.

За твердженням комісара ЄС з безпеки Джуліана Кінга, за рік до захоплення українських кораблів у РФ почали кампанію з дезінформації для пом'якшення громадської думки. Д. Кінг згадав російські фейкові новини про те, що українські спецслужби намагалися доставити ядерну бомбу на Керченський міст, а флот НАТО готується до розміщення в Азовському морі.

Таке різне бачення однієї й тієї ж ситуації є показовим. Більша увага на схід України корегувала та зменшувала повноту картини про події в Азовському морі. Якщо першим логічним кроком після загострення ситуації у Керченській протоці був заклик до реакції партнерів України та міжнародних організацій, то у середній та довшій перспективі на першому плані - необхідність конкретних кроків з реалізації Стратегії ВМС України та реформування українських військово-морських сил. Лише тоді співпраця з США, ЄС та іншими міжнародними партнерами може суттєво допомогти Україні впоратися з викликами в Чорному та Азовському морях, а також поліпшити військово-морський потенціал країни.

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter